Одним із найяскравіших моментів стали авторські інтерпретації світових електронних хітів
Суботній вечір 18 липня у KURENI обіцяв бути особливим і власне таким і став через виступ новатора української електронної сцени ODYSSAY. Здавалося, що схили Дніпра, дерева й тепле липневе повітря були не просто декораціями, а повноцінною частиною концерту.
Electronic live давно перестав бути для української публіки екзотикою, і в цьому чимала заслуга самого ODYSSAY. За останні роки він довів, що електронна музика може бути не лише про танці чи клуби, а й про емоції, спільний настрій і живий контакт із людьми. Саме тому камерний формат KURENI пасував його музиці навіть більше, ніж великі майданчики.
З перших композицій стало зрозуміло: цього вечора ніхто нікуди не поспішатиме. Люди не просто стояли перед сценою – вони поступово занурювалися у той самий ритм, який задавав артист. Хтось танцював із келихом у руках, хтось обіймав близьких, хтось просто знайшов для себе затишне місце у затінках локації й дивився на сцену. Це була наче велика компанія людей, які випадково опинилися на одній вечірці, але зі спільним вайбом.
Концертна програма була побудована як ідеальний синусоїдальний трек: від вибухових танцювальних дропів до глибоких, майже медитативних моментів. Одним із найяскравіших моментів стали авторські інтерпретації світових електронних хітів. Особливо гучно публіка зустріла нове прочитання легендарної "Satisfaction" Benny Benassi. Знайомий усім мотив у фірмовій обробці ODYSSAY отримав зовсім інше звучання – більш об’ємне, живе й емоційне. Саме в такі моменти натовп буквально вибухав оплесками, а танцювали вже майже всі.
Втім, головною причиною, чому люди приходять на концерти ODYSSAY, залишаються його власні композиції Religion та Make Me Feel, які прозвучали особливо чуттєво. Це була музика, яка не вимагала пояснень: достатньо було просто слухати й бути в моменті. Саме ці треки вкотре нагадали, що артист давно вийшов за рамки діджейських сетів, сформувавши власний впізнаваний стиль на стику електроніки, лайву та кінематографічного звучання.
Мабуть, головне враження від цього концерту – атмосфера. Вона не нагадувала класичний виступ, де сцена чітко відділена від глядачів. Швидше це була велика літня вечірка, на якій усім було комфортно. Без відчуття, що артист десь далеко. Здавалося, усі присутні опинилися на одній хвилі — і саме це створювало той рідкісний ефект, коли дві години пролітають майже непомітно. Така собі маленька втеча від реальності.
Частина прибутку від концерту традиційно була спрямована на підтримку Збройних сил України. Відтак, навіть у моменти відпочинку українська культура продовжує працювати на спільну справу.