У Києві з’явилося окреме бюро всесвітнього медіа-монстра, але є питання щодо його керівника - Дмитро Золотухін

Експерт Інституту постінформаційного суспільства, медіаексперт, заступник міністра інформполітики (2017-2019 рр.) Дмитро Золотухін спеціально для "Телеграфа":

22 липня 2022 року компанія The New York Times оголосила, що колишнього співробітника московського бюро видання Ендрю Крамера призначено керівником редакції, яка створена і працює в Києві.

Сама по собі ця подія має характер тектонічного масштабу в медіаспільноті. Десятиліттями (у тому числі, після розвалу СРСР) Україна вважалася периферією Москви, оскільки з Москви можна було долетіти до Києва за три години, і вирішити всі питання, що тебе цікавлять, без необхідності перебувати в Києві постійно.

Таку позицію мали всі великі компанії, які економили гроші на створенні посад для представленості в Україні. Міністерство інформаційної політики України разом із Адміністрацією президента України з 2014-го року боролися за створення українського офісу компанії Facebook. В результаті вдалося лише домогтися створення посади менеджера з політики соціальної мережі в Україні, яку обіймає Катерина Крук.

Тому створення окремого бюро всесвітнього медіа-монстра у Києві – це дуже неординарна подія, яка є дуже важливою для кожного громадянина України.

Однак призначення Ендрю Крамера було сприйняте українською громадянською спільнотою, як мінімум, неоднозначно. У соцмедіа відразу почали виникати паралелі з репортером Уолтером Дюранті, який обіймав посаду начальника Московського бюро "Нью-Йорк Таймс" з 1922 по 1936 рік.

За роботу в Радянському Союзі Дюранті отримав Пулітцерівську премію саме в той час, коли сталінська влада організувала геноцид українців – "Голодомор". Дюранті написав серію матеріалів, в яких фактично заперечував геноцид українського народу.

2003 року матеріали Дюранті знову переглянули на замовлення ради Пулітцерівської премії. В результаті аналізу матеріалів журналіста було ухвалено рішення, що вони незбалансовані та неаргументовані, і що дуже часто можна побачити підтримку сталінської пропаганди.

Такі самі звинувачення звучать і на адресу Ендрю Крамера, який активно писав про корупцію в Україні з 2014 року.

Велике розслідування про діяльність Крамера вийшло на сайті волонтерської спільноти "Інформнапалм", в якому розказано про те, як Крамер фактично здійснював медіа-супровід просування російської вакцини "Супутник-V", написавши по темі кілька статей, а потім і свою замітку про те, як він особисто прищепився цією вакциною (хоча, як громадянину США, йому були доступні набагато надійніші аналоги).

З лютого 2022 року Крамер, за його словами в інтерв’ю його колишній колезі, а пізніше прессекретарці президента Юлії Мендель, практично не спить, постійно публікуючи матеріали про російську агресію проти України.

Сама Юлія Мендель навесні 2019 року публікувала матеріали про президентські вибори в Україні, із досить тенденційними заголовками, на кшталт "Комедіант проти Шоколадного короля".

Таке подання політичного контексту могло створити в читачів враження про Україну, як про якусь "бананову республіку". Проте "Нью-Йорк Таймс" (НЙТ) настільки потужне видання, що його журналісти вважаються практично непогрішними. І навіть якби були люди, які зважилися б звернутися в українську Комісію з журналістської етики, або в Незалежну медіа-раду, жодного впливу це б не мало. А значить, у період воєнного стану з’являється ризик практичної безкарності журналістів американського видання, що б вони не писали про Україну.

А московське бюро НЙТ вже неодноразово було спіймано на випадках просування російської пропаганди в західній пресі.

Так, тиждень тому коментатори у Твіттері обурилися заголовком у газеті НЙТ "Росія каже, що у дефіциті продовольства в Африці винні санкції". Співавтором відповідної статті став Антон Трояновський – також співробітник московського бюро НЙТ.

Наприкінці грудня 2021 року НЙТ опублікувало чергову статтю Крамера, в якій він знову наголошує на комедійно-клоунському минулому президента Зеленського і закінчує статтю цитатою його політичного конкурента Дмитра Разумкова про те, що "комедія перетворилася на фільм жахів".

Сьогодні Крамер знову збирає інформацію та коментарі експертів для своєї чергової статті про Зеленського. Своїм джерелам він ставить питання, пов’язані зі сприйняттям президента. Очевидно, команді Михайла Подоляка слід готуватися до нового резонансного пострілу по репутації верховного головнокомандувача країни, що воює.

А хто стріляє по Українї – ми дуже добре розуміємо…