Parimatch Foundation вручив стипендії юним спортсменам з інвалідністю: хто вони і про що мріють (фото)

Програма "Так, я можу" для обдарованих у спорті дітей з інвалідністю продовжує діяти і в умовах війни

Четвертий рік поспіль талановиті у спорті діти з інвалідністю отримують стипендії за програмою "Так, я можу!", яку реалізує міжнародний благодійний фонд Parimatch Foundation спільно з Національним комітетом спорту інвалідів України (НКСІУ). Урочисте вручення стипендій відбулося в суботу, 17 грудня, у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ, де побував і "Телеграф". Розповідаємо, як це було, хто став стипендіатом і куди майбутні паралімпійці планують інвестувати кошти.

Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ обрано місцем церемонії не випадково. Він знаходиться у с. Яворів Турківського району Львівської області на вулиці з символічною назвою — Рівних прав та можливостей. Готель, декілька котеджів, шість міжнародно сертифікованих трас лижного спорту з системою осніження, реабілітаційні тренажерні зали і ще десятки об’єктів житлової і спортивної інфраструктури буквально розташовуються на мальовничій горі. На базі центру проводяться спортивні змагання, у тому числі міжнародного рівня, відбувається реабілітація дітей і дорослих, зокрема й українських воїнів.

Директорка центру Наталя Рода зізнається, що їхній заклад — не просто місце роботи. Близько 20 співробітників у прямому сенсі проживають тут: реабілітологи, фізичні терапевти, ерготерапевти, нейропсихологи, тренери… Серед штату і провідний спеціаліст – Андрій Чибиряк, працює тут вже чотири роки і має таке собі прізвисько "рольова модель".

"Навчаємо, як можна бути максимально незалежними у побуті після отримання травми. Я показую, як спускатися і підійматися сходами, пересісти на ліжко, перевдягнутися… Я 20 років на візку. За цей час побачив динаміку, наскільки Україна змінилася в плані доступності для людей з інвалідністю. Повільно, але рухаємося", — розповів чоловік у ході імпровізованої екскурсії центром.

Реабілітолог Олександр Гридасов підтверджує, що основна ціль – зробити людину повністю самостійною і незалежною. За потреби у центрі навчають і родичів. Тутешні тренажерні зали оснащені усім необхідним для людей з інвалідністю. Проходять тренування з веслування, стрільби з арбалету, боротьби, атлетики… Можна позайматися "сухим плаванням" (бо басейн ще на стадії добудови) або біатлоном для незрячих. Останній, до слова, передбачає зброю з лазерним прицілом, що перетворює світло у звук. Тобто людина одягає навушники і коли чує найтонший звук – він вказує на ціль – натискає на курок.

Обійти кожен куточок реабілітаційно-спортивного комплексу за день нереально. Але і за пару годин зрозуміло, що це місце уособлює ту саму безбар’єрність, до якої прямує наше суспільство. Продумано все до деталей: не лише сучасні пандуси і розмітка на сходах для незрячих, а і регульована висота кухонних меблів, більярдні столи різного розміру чи шахи для людей з вадами зору. Саме в таких умовах мають тренуватися і рости таланти нашої країни, наша гордість – паралімпійці, які вже давно стали брендом України і продовжують в умовах війни боротьбу на своєму спортивному фронті, підтримуючи і прославляючи Батьківщину.

Деякі з чемпіонів є учасниками проєкту "Так, я можу!" – комплексної програми, спрямованої на підтримку дітей з інвалідністю та особливостями ментального розвитку шляхом залучення їх до спорту. Назва програми – "Так, я можу!" – реальна відповідь із уст самих дітей. Щомісячна стипендія вручається дітям з інвалідністю, які професійно займаються спортом і прагнуть участі в Паралімпіадах і Дефлімпіадах.

Як зазначає директор представництва міжнародного благодійного фонду Parimatch Foundation в Україні Вадим Місюра, партнерство з Національним комітетом спорту інвалідів України у напрямку стипендіального проєкту "Так, я можу!" триває вже четвертий рік. Операційна директорка Parimatch Foundation Анжела Фокіна наголошує, що фонд продовжить підтримувати обдарованих дітей з інвалідністю, як би не складалися обставини.

"Наша команда і президентка Фонду Катерина Білоруська прийняли однозначне рішення на початку цього року, що стипендіальні програми будуть залишатися попри все. І ми будемо інвестувати в розвиток дітей і спорт, фізичну культуру, рухову активність дітей, незважаючи ні на війну, ні на будь-які можливі катаклізми", — зазначає Анжела Фокіна.

За три роки Parimatch Foundation інвестував у 65 талановитих юних спортсменів близько 5 млн грн, компенсувавши зокрема всі витрати на податки. Команда Фонду радіє, що кожного року діти показують результати. Так, 23 спортсмени з інвалідністю приєдналися до національних збірних України. Це і плавання, і баскетбол, і лижні перегони, і біатлон, і боротьба, настільний теніс, легка атлетика… А три стипендіати програми "Так, я можу!" взяли участь у ХІІІ зимових Паралімпійських іграх у Пекіні в Китаї. Стипендіатка Софія Черноморова навіть принесла першу в історії України перемогу в бадмінтоні — бронзу на ХХIV літніх Дефлімпійських іграх у Бразилії.

Як отримати стипендію від Parimatch Foundation? Як пояснив Вадим Місюра, первинний відбір претендентів здійснюють регіональні відділення Українського центру з фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю "Інваспорт".

"Ми повністю віримо в експертизу нашого Національного комітету спорту інвалідів України. У них створена комісія, де вони об’єднують інформацію про спортсменів, аналізують і вибирають тих дітей, які мають певні успіхи у спорті – і ми підтримуємо. Але, крім того, звертають увагу на те, щоб це були діти, які найбільше потребують допомоги, бо перебувають у складних життєвих обставинах", — роз’яснив директор українського представництва Фонду.

У майбутньому році стипендії від Parimatch Foundation отримають 25 спортсменів з інвалідністю віком від 12 до 17 років з 14 регіонів України. Обдаровані діти займаються плаванням, легкою атлетикою, футболом серед спортсменів з наслідками дитячого церебрального паралічу, лижними перегонами і настільним тенісом. Протягом року стипендіати отримуватимуть допомогу в розмірі 5 тис. грн щомісяця. У спілкуванні діти в один голос зазначають, що гроші спрямують на купівлю спортивного інвентарю і обладнання, оплату абонементів.

Один із стипендіатів – 12-річний Максим Наявко, який має порушення опорно-рухової системи, приїхав на вручення з Рогатина Івано-Франківської області. Хлопчик займається настільним тенісом майже шість років, просто обожнює цю справу і показує непогані результати.

"За минулу стипендію я купив, як мріяв, квадроцикл і нову ракетку. Цього року моя головна мрія — тенісний стіл", — поділився планами юний спортсмен.

Учасником програми "Так, я можу" він став уже вдруге. На питання "Як стати стипендіатом?" Максим відповідає коротко: "Працювати".

Відзначили в цей день і 13-річну Ганну Подолей з Хусту Закарпатської області. Дівчина рік тому почала займатися лижними перегонами й мріє про медаль.

"Коли виходжу на трасу, в мене так настрій підіймається, що хочеться кататися, і кататися… Було трохи переживань через мої обмеження (дівчина має порушення у функціонуванні лівої ноги через ураження нерву. – Ред.), але я дуже рада, що цього не сталося. Відчуття дуже класні, коли ти спускаєшся, це такий адреналін, неможливо передати! Я ще не вирішила, куди вкласти гроші, але це для мене є стимулом, щоби я старалася і просувалася далі, не залишалася на одному місці. Я хочу дуже багато чого зробити в своєму житті, щоби всі знали, на що я здатна", — розповіла Ганна.

Не сходить посмішка з обличчя 12-річного Богдана Гудзала з Рівненщини, який з 6 років займається плаванням.

"У мене великі проблеми зі спиною, навіть коли я просто ношу рюкзак, він спадає на праву сторону. В мене відбуваються перепади ваги, але плавання допомагає триматися у формі", — розповів плавець.

Його мрія: "Стати хоча б чемпіоном України і брати участь у кожному чемпіонаті, далі — увійти у паралімпійську збірну з плавання". На питання про те, куди витратить гроші, відповідає діловито: "Спочатку — плавки, а на решту — бігова доріжка або велотренажер".

На адресу юних спортсменів пролунало в цей день багато теплих привітань і слів, але президент Національного комітету спорту інвалідів України Валерій Сушкевич виступив до винуватців події досить суворо.

"Ви не слухайте, що вас назвали героями. Ви ще не герої. Але люди, які четвертий рік працюють разом з нами, підтримують вас у цей складний для України час фінансово, сподіваючись на те, що ви зможете зробити крок в майбутнє – самодостатнє, вільне, перемагаючи і в спорті, і в житті", — сказав президент Національного комітету спорту інвалідів України.

За його словами, 35% стипендіатів програми увійшли в національні паралімпійські збірні й представляють Україну в світовому спорті. Інші ж діти, додає він, завдяки такій путівці зробили крок до життя серед здорових людей.

Наприклад, 18-річний Олександр Алексик потужно дебютував і взяв бронзу на кубку світу з лижних перегонів та біатлону у Фінляндії. А цьогорічний стипендіат "Так, я можу!" Владислав Курисько з Сумщини, спортсмен з порушеннями слуху, завоював срібну медаль на чемпіонаті Україні з лижних перегонів серед юніорів. Хлопець був присутній на врученні й зазначив, що неймовірно вдячний за таку підтримку (спілкування відбувалося за участі сурдоперекладача. – Ред.).

"Соціально відповідальний бізнес зможе підняти нашу країну, вести її до перемоги. Адже сьогодні, під час війни, ми думаємо про наступне покоління українських дітей, про тих, хто має проблеми, пов’язані з інвалідністю. Фактично ця програма є орієнтацією на те, що діти, які постраждали від бомб і ракет російських агресорів і вбивць, не залишаться поза увагою як самої держави, якій дуже складно фінансувати соціальні проєкти, так і бізнесу, прикладом якого є Parimatch Foundation", — підсумував Валерій Сушкевич.

Фото: БФ Parimatch Foundation