Якби Бога не було поряд, я б вже "поїхав дахом": капелан-розвідник розповів про захист Батьківщини
- Автор
- Дата публікації
- Автор
![Макарій Дядюсь](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428x240/f/ba/3a833fa9-52191fb15a3beae5241c0fadefc55baf.jpg?v=5631_1)
Чоловік прийшов у Нацгвардію в 2014 капеланом, але зрозумів, що бійцям потрібна допомога і згодом став ще й допомагати з евакуацією поранених не полишаючи служіння Богові
Серед бійців на фронті чимало тих, хто змінив мирну кар’єру на автомат. Є й серед них і священослужителі. Однак чимало і тих, хто з військовими завданнями поєднував служіння. Зокрема це Макарій Дядюсь. Священник з Луцька із початком війни став капеланом у Нацгвардії. На фронті тоді пробув з 2014 по 2016 рік, а повернувся вже через повномасштабне вторгнення рф.
Зі священником поспілкувались журналісти Вільного радіо. Чоловік розповідає, що бути капеланом у війську це зовсім не те, що в мирному житті. На фронті не має часу для довгих молитов, але вони мають бути щирими. Він зазначив, що капелан має надавати духовну підтримку всім воїнам незалежно від віросповідання, в разі потреби — допомогти зв’язатися із священником іншої релігії. Однак головне — підтримувати та намагатися зрозуміти. "Капеланська служба в цьому набагато тяжча, бо тут більша концентрація болю", — розповідає Макарій.
![Макарій Дядюсь під час служіння у Нацгвардії](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/1/c8/d53136f3-0074228d0b2bc54fa42820afaa7f1c81.jpg?v=4824_1)
Під час служіння у батальоні Кульчицького капелан побачив, як виснажуються солдати і захотів допомогти. Йому довелось бути в зоні активних боїв — Карачун, Дебальцево, зачистка Вуглегірська, де священник потрапив в штурмову групу. Однак зізнається — в бою не розумів, що відбувається і згодом збагнув — це не була його справа. Тож допомагав іншим — возив харчі, допомогу, вивозив поранених та повертав родинам тіла загиблих. В 2016 році капелан звільнився та очолив храм Святого Миколая Мирликійського чудотворця у Волновасі, збудований на честь загиблих там військових. Росіяни розстріляли храм впритул та спалили його згодом.
![Росіяни зруйнували храм у Волновасі](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/1/e8/42a1ebac-28cad57bfc3197b83d2c5cb145dc8e81.jpg?v=4825_1)
Коли російська навала в 2022 сунула на Україну, священник прийшов в тероборону Волновахи. Посади капелана не було, тож сказав записувати його солдатом-стрільцем. Про підозрілих людей чи засідки капелану повідомляли навіть парафіяни. Макарій просив в комбата людей, аби перевірити наводки. Згодом священника призначили командиром розвідувального взводу. Серед завдань — евакуація людей з Вугледара, Волновахи, вишукування слабких місць російської техніки, адже багато зброї в тероборони не було. Був поранений. Макарій зазначає, що війна ламає характер: "Як духовну людину війна вона тебе зміцнює, бо ти майже напряму спілкуєшся з Богом. Таке відчуття, що він поряд, таке відчуття, що він тебе чує, таке відчуття, що він не відходить від тебе".
![Макарій Дядюсь](https://telegraf.com.ua/static/storage/thumbs/428-*/6/54/e66fde63-8b4b423696aafc48ab966881ef9fa546.jpg?v=4825_1)
Макарій Дядюсь розповідає, що на війні зрозумів істину, що треба вміти жити його у будь-яку хвилину, а найважче — втрачати побратимів. "На війні стільки емоцій, стільки болю… Якби Бога не було поряд, я б вже "поїхав дахом", — зізнається священник і ділиться — просить у Бога сил рухатися далі. У січні 2023 року Макарій повернувся до капеланства.
Раніше "Телеграф" розповідав про молодого Героя України, який прийшов у військо в 2013 році механіком-водієм танка, а вже за кілька років став розвідником. Він був повним кавалером ордену "За мужність".