Історія і традиції святкування Івана Купала

Свято Івана Купала, котре українці традиційно відзначають у ніч з 6 на 7 липня, асоціюється з масовими гуляннями біля вогнища. Але в сучасних умовах, коли великі міста віддаляють нас від води та вогню, все ще існує велика кількість прикмет, що можуть залучити до свята.

Свої витоки свято Івана Купала, або Іванів день бере ще з часів язичництва. Спочатку цей день був присвячений язичницькому богу Купалі. Але після християнізації Київської Русі назва цього дня доповнилася ім'ям Іоанна Хрестителя (Предтечі), день народження якого збігався з купальським святом.

День Івана Купала раніше припадав на день літнього сонцестояння і випадав на 24 червня. Після введення нового стилю літочислення дата пересунулася на 7 липня. Саме в цей день свято відзначають і в наш час.

Свято Івана Купала відзначають не тільки в Україні, але також також у Польщі, Білорусії, Росії та країнах Прибалтики. Івана Купала вважається днем молоді та кохання. Згідно з легендою, в цю ніч грали весілля Купала та Марени, що символізувало поєднання двох стихій — води і вогню, чоловічого і жіночого початків.

З давніх-давен день Івана Купала був пов’язаний з різними ритуалами, обрядами, традиціями і повір'ями.

Івана Купала: традиції та обряди

У ніч на Івана Купала молодь стрибає через багаття, дівчата плетуть вінки і ворожать на судженого, всі веселяться і шукають загадковий цвіт папороті.

З ранку в день Івана Купала було прийнято купатися в річках і озерах, щоб очистити і душу, і тіло. Однак багато людей вважали, що робити цього не варто, оскільки в такий містичний день на дно може потягти водяний.

Одна з найзнаменитіших і таких, що дійшли до наших днів, традицій — стрибати через вогнище на Івана Купала. Такі багаття вважалися очисними: люди водили хороводи навколо вогню і стрибали через нього. Закохані пари намагалися перестрибнути багаття разом, взявшись за руки, вважалося, що після цього життя стане щасливішим, а любов — міцнішою.

Іноді через купальські багаття проганяли домашню худобу, щоб уберегти тварин від мору. Також люди вірили, що якщо в ніч на Івана Купала в багатті спалити сорочку хворої дитини, вона одужає якнайшвидше.

Молоді дівчата, які ще не зустріли свого судженого, на свято Івана Купала ворожили на любов. Вони плели вінки з польових квітів і трав, ставили на них запалені свічки, і пускали такий вінок у воду.

Вважалося, що якщо вінок одразу ж йшов на дно, то, на жаль, коханий розлюбив дівчину. Якщо вінок пристав до берега і не рухається, в цьому році на весілля розраховувати не варто. А якщо вінок поплив далеко, а свічка не гасне, дівчину чекає зустріч з тим єдиним і щасливе довге життя.

Ще один обряд, що привертає долю, виглядав так: дівчата, які мріяли скоріше вийти заміж, в ніч на Івана Купала роздягалися наголо і тричі оббігали житнє поле. Люди вірили, що така красуня обов’язково насниться своєму майбутньому чоловікові, і скоро він її знайде.

Звичаї Івана Купала пов’язані не тільки з вогнем і водою, але також і з травами. Квіти і трави, зібрані на свято Івана Купала, сушили і берегли. Такі трави вважалися цілющими, ними обкурювали хворих і нещасних, проганяли всяку нечисть і використовували для інших обрядів.

Головною купальської травою вважалась папороть, таємничий цвіт якої в ніч на Івана Купала йшли шукати найсміливіші юнаки. Вважалося, що опівночі цвіт папороті з’являється тільки на декілька секунд і одразу ж зникає. У того, хто знайде чаклунську рослину, збудуться всі бажання, він буде щасливим, здоровим і багатим.

Протягом свята Івана Купала всі веселилися, водили хороводи і співали, влаштовували застілля. Молодь могла без докорів сумління гуляти всю ніч і не соромитися докорів старшого покоління. Наші пращури раділи цьому дню і вірили, що купальські обряди допоможуть їм захистити свій дім і близьких, зміцнити здоров’я і попросити у долі щастя.

Незважаючи на те, що більшість сучасних людей сприймають Івана Купала як ще один привід вибратися на природу і відпочити, не варто забувати про справжній сенс свята і про глибокий зв’язок наших предків з природою.