Стереотипи батьків і надуспішність учнів: кандидат наук з Києва про реалії "дистанційки"

Через пандемію коронавірусу масштабні зміни, крім охорони здоров'я та економіки, відбулися також в освітній системі України. Школам довелося в авральному режимі переналаштовуватися на дистанційний режим навчання. Складно виявилося і самим викладачам, і учням, і батькам. «Телеграф» починає цикл публікацій, в яких розповість, як переналаштувався навчальний процес в різного роду середньоосвітніх закладах.

У частині батьків живучий стереотип, що в школу треба йти і там сидіти «від дзвінка до дзвінка»

28-річний кандидат технічних наук Фесенко Сергій Вікторович викладає фізику в столичній приватній школі "Афіни", створеної майже три десятиліття тому. Паралельно він ще є старшим викладачем в Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського. А ось в звичайній державній школі йому працювати не довелося і він щиро радіє, що ніеперейняв з неї ніяких стереотипів. Між тим, саме певні шаблони, на його думку, і гальмують розвиток передових прийомів і методів.

- На мою особисту досвіду, трьом з чотирьох дітей подобається «дистанційка», - говорить Сергій Вікторович. - Але при цьому всі батьки, які виховані ще старою системою і у яких живучий стереотип, що в школу треба йти і там сидіти «від дзвінка до дзвінка», якраз і вносять дисонанс в голови своїх чад. Як показала практика трьох весняних місяців, коли ми вперше з усією країною перейшли на віддалене навчання, ті діти, які з цікавістю навчалися в очній школі - на «дистанційці» вчилися ще краще. Їм було простіше, тому що вони самі могли раціонально розподілити свій час. Зараз ми поки продовжуємо вчитися очно, уроки з предметів йдуть парами, за рахунок чого менше втрачається часу на розкачку на початку уроку і ослаблення уваги в кінці. Також і вдома: учень, що знаходиться на «дистанційці», знає який обсяг завдань йому треба зробити, наприклад, з фізики, він розігнався, увійшов в робочий режим і може займатися хоч 3 години, зробити все завдання зараз і навіть забігти наперед. А потім перейти до іншого предмету.

Педагог пояснює, що в їхній школі до 10-го класу всі дітки переходять на факультети: бізнес, медіа, соціальний або науковий, де заняття організовані з превалюванням профільних предметів. Крім того, ще створено безліч івентів, там діти вже можуть пробувати проявити себе на обраній стезі. Є також можливість реалізувати різноманітні проекти на базі самої школи.

- Тим більше що з введенням «дистанційки», у нас працює система по типу маршрутних листів, чек-листів - контрольного списку справ або завдань, який потрібно виконати. Дитина здає виконане завдання - я йому відкриваю наступне і він побіг вже вперед класу. Тобто, він до мене повернувся на консультацію, я йому дав за 5 хвилин, образно, нову інформацію, яка йому необхідна, або яку він не зрозумів, і він працює собі далі. І ті дітки, які зацікавлені в навчанні, бігли вперед без проблем.

«Дистанційка» привертає до цього дітей, так що вони можуть розподілити свої зусилля, а не перемикатися бігом з одного предмета на інший, як їм доводиться в традиційній школі.

Частину сервісів, які потрібні для «дистанційки», я застосовував вже в очній освіті

Звичайно, педагогам старшого покоління було складніше освоїти мобільні додатки і сервіси. Але в приватній школі вчителі виявилися досвідченіші ровесників з провінції, та й в невеликому дружньому колективі молоді колеги швидко допомогли їм в них розібратися.

- А мені, як молодому, в цьому не було взагалі нічого складного, - згадує Сергій Фесенко. - До того ж, приватна школа може собі дозволити впроваджувати в навчальний процес безліч сервісів, пов'язаних з іграми в освіті, з мультимедійними сервісами, відеоматеріалами, презентаціями. Частина сервісів, які потрібні для «дистанційки», я застосовував вже в очній освіті. І тут важливіше було вмотивувати дітей і побудувати роботу так, щоб їм було максимально цікаво самим отримувати знання, а не просто дивитися в екран монітора на «розмовляючу голову».

Основні складності, за словами Сергія Вікторовича, виникали і виникають черех проблеми з інтернетом, трапляються перебої зі зв'язком - хтось когось часом не бачить, не чує, не може підключитися. «Чекаємо, коли Ілон Маск створить глобальну супутникову систему» - сміється педагог, згадуючи, як неадекватно спочатку поводився сервіс відеоконференцій Zoom через навантаження. Але з часом все нормалізувалося, з'явилися нові онлайн-платформи для організації дистанційного навчання.

- Якщо систему з маршрутними листами інтегрувати в нашу базову освіту, то навіть не було б проблеми інтернету. Дитина звикає рухатися крок за кроком, а онлайн-зв'язок по інтернету з педагогами йому потрібен всього півтори години в тиждень - по 10 хвилин на кожного вчителя і все, - вважає Сергій Фесенко.

Як відомо, карантин в Україні продовжили до нового року, а епідеміологічна ситуація погіршується з кожним днем.

Автор: Ірина Левченко
Фото надано Сергієм Фесенко