Саміт НАТО: чи дадуть Україні шанс?

З надією українці чекають саміту лідерів країн-учасниць НАТО, як події, яка може дати їм надію на мир. Надання Плану дій щодо членства в НАТО значно мотивувало б Україну на подальші зусилля з побудови сильної незалежної держави.

Чому членство в НАТО дійсно необхідно Україні розповідає Пол Грод, президент Всесвітнього конгресу українців, у своїй статті на сайті Atlantic Council, з перекладом якої вас знайомить "Телеграф".

У 2008 році НАТО не приділило уваги Плану дій з підготовки до членства в НАТО для України і Грузії і це, несподівано, дало Росії зелене світло на відновлення своєї сфери впливу на пострадянському просторі.

Пройшло більш ніж десять років і катастрофічні наслідки цього слабкого рішення більш ніж очевидні. Цілі регіони Грузії і України в даний час знаходяться під російською окупацією, а понад 14 тис українців загинули в результаті триваючої військової інтервенції Кремля на сході України.

14 червня під час саміту в Брюсселі у лідерів НАТО буде можливість підтримати мир і демократію в Європі, погодившись надати Україні План дій щодо членства (ПДЧ). Цей документ являє собою лише просту дорожню карту, а не гарантію майбутнього членства. Тим не менш, це буде важливим сигналом для країни, яка бореться за свободу і демократію проти все більш імперіалістичної і авторитарної Росії Володимира Путіна.

Членство в НАТО - це найвірніший і швидкий шлях до відновлення миру в Україні та забезпечення безпеки всього регіону. Більш того, воно широко визнано як єдиний надійний засіб стримування Кремля. "НАТО - єдиний спосіб покласти край війні на Донбасі", - сказав президент Зеленський генеральному секретарю НАТО Йенс Столтенбергу під час недавньої телефонної розмови. Раніше в цьому році Зеленський сказав, що, якщо буде можливість, він поставить президенту США Джо Байдену єдине питання: "Чому Україна досі не в НАТО?"

Зеленський робить ці заяви і ставить ці питання від імені країни, яка вже більше семи років захищає свою територіальну цілісність від Росії. Через триваючу війну Путіна на сході України і окупацію Росією Кримського півострова, значна більшість українців тепер підтримують членство в НАТО.

Тим часом, на початку 2019 року Україна закріпила мету членства в НАТО в своїй Конституції. Реформи, необхідні для реалізації Україною її євроатлантичних прагнень, продовжують здійснюватися парламентами й офісами президента, що змінюють один одного.

Українці знають, що вони не самотні. Навпаки, Україна получала цінну міжнародну підтримку з 2014 року. Однак, оскільки країна зараз знаходиться в епіцентрі нової холодної війни між Росією і Заходом, Україна заслуговує набагато більшої підтримки з боку провідного світового військового альянсу вільних демократій.

Цілком ймовірно, що результат цієї нової холодної війни буде вирішуватися в Україні. Напередодні тридцятої річниці Незалежності України немає нічого іншого, що Путін хотів би бачити більше, ніж крах української державності. Він не приймає Україну як дійсно незалежну і суверенну державу, не кажучи вже про її членство в НАТО.

Пропонуючи Україні чіткий шлях до членства, НАТО надсилає Путіну рішучий сигнал: "Ми не тільки як альянс вільних демократій визнаємо українську державність; ми готові захищати його разом з українцями, які з 2014 року тримали фронт проти переважаючих сил і захищали принципи вільної Європи".

Така ясність намірів буде вітатися після семи років двозначності. В останній раз ми бачили таку ясність в Білому домі, коли Джордж Буш відкрито підтримав членство України в НАТО. Але ці двері були зачинені Францією, Німеччиною та Сполученим Королівством на саміті в Бухаресті в 2008 році, на якому Путін вирішив особисто бути присутнім.

Хорватія і Албанія були запрошені приєднатися до альянсу в тому ж році, а Грузія і Україна залишилися чекати. На радість Путіна, обом пострадянським країнам сказали, що їх можуть запросити в НАТО коли-небудь, але не сьогодні.

Через кілька місяців Путін висловив подяку альянсу за цю обережність, вторгшись до Грузії. Шість років по тому Путін почав вторгнення в Україну. Навряд чи можна сумніватися в тому, що він не наважився б висунутися проти Грузії і України, якби вони були членами НАТО.

Наслідки доленосного рішення НАТО в 2008 році повинні вплинути на рішення лідерів НАТО в 2021 році. Це повинно спонукати їх зайняти сміливу позицію і протистояти хулігану, який неодноразово демонстрував, що його надихають ознаки слабкості і умиротворення.

Нинішні члени НАТО, включаючи Німеччину, які виступають проти надання "дорожньої карти" НАТО і повторюють заяву Росії про те, що ПДЧ не може бути надано окупованим або воюючим країнам, повинні пам'ятати, що Західна Німеччина перебувала під захистом членства в НАТО, в той час як Східна Німеччина все ще була окупована.

Відхилення заявки України на вступ до НАТО може мати серйозні наслідки для європейської безпеки. Кожен, хто вивчає сучасну Росію, скаже вам, що Путін і більш широке керівництво Кремля розуміють тільки мову сили. Без перспективи отримання ПДЧ шанси на подальшу ескалацію російської військової агресії проти України різко зростають.

Через три десятиліття після розпаду СРСР Росія веде реваншистську зовнішню політику на пострадянському просторі і використовувала свою військову міць для створення ряду маріонеткових республік в межах України, Грузії, Молдови та Азербайджану.

З того часу, як в 2014 році розпочався напад на Україну, ревізіоністська агресивна кампанія Росії набула глобального характеру. Москва проводила вбивства, кібератаки, кампанії по дезінформації та ряд інших провокацій в Європі, Північній Америці та за її межами, одночасно підтримуючи авторитарних правителів, таких як білоруський диктатор Олександр Лукашенко і сирійський Башар аль-Асад.

Час повернутися до попередньої позиції США на підтримку членства України в НАТО. Це стало б чітким сигналом про те, що світові демократії прихильні справі припинення глобального бандитизму Росії.