"Важатий, подай піанєра!" Як може звучати ця кричалка з СРСР українською

Хоча Радянський Союз розпався десятки років тому, досі в деяких зустрічаються звички та говірки з того часу. Наприклад, зрідка на дитячих майданчиках можна почути, як грають у "Вожатий, подай піонера".

На це звернув увагу вчитель із Новоград-Волинського Сергій Яцук. І він запропонував варіанти, як можна замінити слова в цій грі, щоб вона звучала українською.

Для тих, хто не застав тих часів, коротко розповідаємо про гру: групу дітей ділили на дві команди та вишиковували шеренгами на відстані 10-15 метрів, при цьому учасники кожної шеренги трималися за руки. Команди по черзі кричали "вожатий, вожатий, подай піонера" та обирали "піонера" серед противників. Той, кого обрали, мав розігнатися і прорвати шеренгу супротивника, і у разі успіху забрати у свою команду "слабку ланку", яка розірвала шеренгу. Вигравала команда, де найбільше учасників.

Вчитель Сергій Яцук розповів, що почув, що в цю гру досі грають діти, повторюючи ті самі слова: "Цієї гри точно не вчать батьки. Цієї гри точно не вчать у садочку. Які купи цього всього понакладано до сьогодні у наші голови!".

Він також запропонував, як можна українізувати цю гру, адже по суті досить просто замінити кричалку у грі на "Козаче, козаче, віддай баламута" або "Вожатий, вожатий, віддай байрактара", щоб вона більше не нагадувала про СРСР.

Варто зауважити, що у коментарях думки українців розділилися, — одні жахнулися, що досі хтось пам’ятає таку гру, бо вже десятиліття в неї ніхто не бавиться. Інші навпаки підтримали автора і його ідею просто замінити текст.

Нагадаємо, раніше "Телеграф" розповідав, як в Україні віталися наші предки багато років тому, — жодних "привіт" і "здрастє" тоді не говорили.