Поздравления на украинском языке с Днем вышиванки: открытки, стихи

Дата Дня вишиванки не є фіксованою. Щорічно він відзначається в третій четвер травня.

Вперше ідею встановлення особливого дня, присвяченого вишиванці, в 2006 році запропонувала Леся Воронюк - студентка Чернівецького національного університету. Її ініціативу спочатку підтримали викладачі і студенти університету, які раз на рік приходили на пари у вишиванках. Потім ідею підхопили в інших регіонах України. Пізніше приєдналася до неї українська діаспора, а також всі ті, хто любить Україну.

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я — українець! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

Ані вікам, ні моді не здолати...

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато

І ти традиції забути не спіши.

Я вишию сорочку кольорову

Й по білім світі гордо в ній піду.

У ній зустріну пору світанкову

І щастя світле я у ній знайду.

Я — українець! Дуже гордий з цього.

Несу у світ традиції свої

Для себе в Бога не прошу нічого,

Все в мене є: і гори, і гаї,

Поля родючі, повноводні ріки,

Озера сині, чисті небеса...

Я син землі від роду і навіки,

В краю, де поруч казка і краса.

Я — українець з щедрою душею,

На вишитому рушникові хліб несу.

Горджуся Україною своєю

І в серці бережу її красу,

Історію, традицію і пісню,

Й правдиве слово-думу Кобзаря...

То ж вишиванку я до серця тисну

І вірю, що зійде моя зоря.

Розкажи, вишивальнице-юнко,

Що за барви в узори кладеш,

Яку ниточку голкою в’юнко,

Мов за мрією, вправно ведеш.

— Перша ниточка — бачите? — синя,

Поруч неї — шитво золоте!

Вони творять удвох воєдино

Знамено України святе.

Як поглянеш —милуєшся. Гарне ж!

Тріпотіти йому од вітрів.

Тризуб золотом вишию — Герб наш,

Символ Волі з минулих віків.

Я дівча українського роду.

Довкіл мене вкраїнська земля.

Майори ж ти, наш прапоре, гордо,

Величавий і зблизька, й здаля!

День вышиванки 2019: история и традиции праздника

Усе навколо завмирає,

Коли вдягаю вишиванку.

Лиш серце радісно палає,

Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,

Немов в любові признаюся

Своїй країні ніжно й палко,

Вдягну і Господу молюся.

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса.

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса

В промінні сонця. І моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе...

З чарівних квітів я сплету віночка

Й над світом щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить.

Я вишию на полотні любов

Червоними нитками що, мов кров

І голкою я поведу життя,

Це буде наче каяття.

Любити я не присягалась,

Я просто голкою вела.

Повір, я навіть не старалась,

Вагатись також не могла.

Одна за одною нитками

Відтворювалось забуття:

Усі стежки, що називала я шляхами

І та єдина стежка в майбуття.

Я вишию на полотні розлуку,

Самотнім криком журавлів.

У вишиванці відтворились звуки,

Мов у сльозах вода дощів.

Я вишию на полотні печаль,

Що все ж веде до здійснення бажання,

Немов в останнє я погляну в даль,

Побачивши небес зітхання.

Дрібною голкою по полотні

Я поведу стежину в майбуття.

То буде гарно, наче в сні,

Я вишию на полотні життя.