"В горнило історії полетіли людські життя, долі й мрії" - як війна та коронавірус змусили відкласти буття на потім - Віталій Дейнега

Читать на русском
Автор
104
Віталій Дейнега під час подорожі Індією.
Віталій Дейнега під час подорожі Індією.

Віталій Дейнега, засновник фонду "Повернися живим".

Привіт, мене звати Віталій Дейнега. Я засновник фонду «Повернись живим». Цей пост є одним з найважливіших в моєму житті. Будь ласка, дочитайте його до кінця.

Він про мрію.

Подивіться на це фото. Його було зроблено 10 років тому. За 2 роки до початку війни. На ньому я на півночі Індії — у самому передгір’ї Гімалаїв. У тій подорожі я подолав по землі 10 000 км, відновився і пережив певну трансформацію. Чесно кажучи, якби не той досвід, мені навряд би вистачило рішучості, фантазії та сили на все те, що було опісля.

Десять років тому у мене народиться мрія про велику навколосвітню подорож з метою вивчення світу, повного перезавантаження життя та переоцінки своїх пріоритетів. Як це часто буває, мрія перетвориться на мету, тож я почав до неї готуватись: збирати гроші, готувати квартиру під здачу в оренду, завершувати важливі справи. У мрії з’явився дедлайн – мій 31-й день народження – 25 жовтня 2014 року.

Але за рік до того розпочався Майдан. Потім – війна. І 10 травня 2014-го я написав пост, з якого почалося те, що зараз має назву «Повернись Живим». Тоді на мої заклики відгукнулися десятки людей, і ми разом створили фонд, який зібрав майже 200 000 000 на купівлю коштовної військової техніки, що врятував сотні й сотні життів наших солдат. Він впливає на хід війни, обʼєднавши тисячі українців. І якщо ви це читаєте — ви серед них.

Потім виявилося, що війна триватиме довше, аніж здавалось на початку. І в горнило історії полетіли людські життя, долі й мрії. Серед яких була і моя. Гроші, відкладені на подорож, закінчилися, адже я покинув все, крім фонду, у якому перші пів року не мав жодної зарплати, а займатися чимось поза його межами у самий розпал війни було просто неможливо. Ремонт у квартирі я так і не закінчив, тож спав на підлозі наступні 7 років, а основним напрямом для моїх подорожей впродовж них була війна.

Але мрія нікуди не ділася. У 2017, відчувши, що починаю остаточно вигорати, я стартував підготовку до руху далі. Я попередив всіх, що через три роки піду з посади, перед цим підготувавши організацію до самостійного життя. А у моєї мрії про кругосвітку тоді з’явилася чергова дата початку — 25 жовтня 2020 року.

Навесні 2020-го, дотримавши слова, я передав владу в фонді, розділивши її між новим Директором та Наглядовою Радою, членів якої шукав понад рік. Передача управління припала на час першого повного локдауну, тож прощатися з командою довелося через Zoom. Дуже скоро стало очевидним, що мрія знову відкладається. Але точно не скасовується. І зараз готовий сказати публічно, що, нарешті, незабаром я почну втілювати її в життя.

Впродовж найближчого місяця я планую завершити справи й підготовку та стартувати подорож, поїхавши через Балкани на Схід, щоб за півтора року повернутись з Заходу. Звичайно пандемія внесе свої корективи: значно ускладнить цей процес та зробить його дорожчим. Але не думаю, що мене це зможе спинити. Особливо, якщо ви погодитесь допомогти. Бо ресурси, як ви здогадуєтесь, у мене доволі обмежені.

Приєднатись можна у 2 способи:

Перший — переслати цей пост своїм друзям за кордоном. Чим екзотичніша країна, тим краще. Особливо цікавлять Південна Америка, Африка, Азія, Близький Схід та екіпажі кораблів, але Північну Америку, Австралію та Європу теж попрошу не соромитись. Мені потрібні люди, які погодяться допомогти із ночівлею, показати та допомогти зрозуміти країну, в якій живуть. Це буде такий собі український кауч-серфінг, в якому багато взаємодопомоги й тепла. Чесно кажучи, я часто саме так і подорожую останні роки.

Тому, якщо ви готові стати частиною пригоди — напишіть під цим постом назву свого міста і країни, і наші шанси познайомитись особисто відчутно виростуть.

Другий — це підтримати мою нову авантюру на Патреоні. Ви ж здогадуєтесь, що сидіти, склавши руки, а точніше — кататися без діла, я в подорожі довго не зможу, тому гарантовано почну клепати україномовний контент. Мене не полишає ідея україномовного YouTube каналу про подорожі в різні країни. Але за останній рік я зрозумів наскільки це складно та дорого і що це точно вийде за рамки наявного бюджету. Тому якщо сума місячних зборів на Патреоні перевищить 3000$ — я зможу купити обладнання та взяти з собою відеографа, щоб атакувати україномовний YouTube крутим тревел-контентом, знятим українською і для українців. Контентом який показує світ таким, яким він є насправді, розбиває стереотипи про його куточки та ілюструє як він здатен трансформувати кожного, хто йому відкривається. Для мене це стало б можливістю взяти вас в цю авантюру, і разом змінюватися в процесі, зберігаючи зв‘язок. Але я готовий тиснути кнопку «опублікувати» тільки коли сам тащитимусь від контенту. Бо україномовний контент має бути крутим.

Долучитися до авантюри можна тут:

https://www.patreon.com/deynega

Про маршрут, очікування, бюджет та пригоди дорогод обов’язково розповідатиму на власній сторінці.

Підписатись можна тут: http://facebook.com/deynega

Ну і найголовніше. Опісля мандрівки я точно повернусь в Україну, адже у мене немає думок про еміграцію. Просто я хочу здійснити свою мрію — побачити світ перед тим, як остаточно пускати коріння. А також показати іншим, що здійснювати мрії — це те, заради чого варто жити. Просто колись, ще до війни, я мріяв створити фонд, який врятує багато життів. І ось вже цей фонд створено, і він вже успішно існує без мене та продовжує рятувати життя. Прийшов мій час переходити до наступної мрії, не забуваючи допомагати армії надалі.

Віталій Дейнега

Засновник фонду «Повернись Живим»

Info Icon

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.