Блінкен і Кулеба відшмагали зубра російської дипломатії Лаврова як хлопчика - Василь Богдан

Росія традиційно домінувала в ОБСЄ, особливо останніми роками. Але те, що відбулося 1 і 2 грудня на саміті міністрів закордонних справ країн ОБСЄ у Стокгольмі, стало, як на мене, своєрідним холодним душем для глави МЗС РФ Сергія Лаврова.

Він прибув туди в істерично-нервовому стані. І на вечірніх дискусіях 1 грудня допустив недоречні провокаційні випади на адресу України та США.

У відповідь отримав досить аргументовану відсіч від голови Держдепу США Ентоні Блінкена та міністра зовнішніх справ України Дмитра Кулеби.

Склалося враження, що Блінкен та Кулеба відшмагали зубра російської дипломатії Лаврова як хлопчика.

Росію стали сприйматися у світі зовсім інакше. Тому що вона стала на шлях ескалації міжнародної обстановки. Саме РФ дестабілізує ситуацію не лише в Україні, у тому числі нарощуванням своїх військ біля нашого кордону, а й у світі.

До речі, саміту глав МЗС ОБСЄ передував саміт міністрів закордонних справ країн НАТО в Ризі.

І він став своєрідною потужною підготовкою до зустрічі у Стокгольмі. Саме у Ризі були узгоджені ключові питання не лише європейської, а й світової безпеки. Ну, а на саміт у Стокгольмі представники цивілізованих держав прибули з чіткими позиціями, узгодженими у Ризі. І не дивно, що спроби Лаврова диктувати свої умови не сприймалися більшістю присутніх.

У розмовах Кулеби з Блінкеном, з іншими представниками МЗС країн ОБСЄ було досягнуто домовленостей щодо відпрацювання та затвердження нового пакету стримуючих санкцій щодо РФ.

США та більшість членів ОБСЄ чітко заявили про неприпустимість подальшої агресії РФ проти України. Закликали Росію виконувати Мінські угоди, особливо безпекову та гуманітарну складову.

Лавров же прибув на саміт із традиційними "закидами" на адресу України, колективного Заходу загалом та США зокрема. Він огульно звинувачував Україну, що саме вона нібито не виконує Мінських угод. А США висували претензії – що нібито Вашингтон втягує Київ у геополітичні ігри. І наголошував, що це матиме негативні наслідки, оскільки РФ вживе заходів щодо приведення до статус-кво військово-стратегічного балансу.

Ну і вже традиційно Лавров стояв на позиціях, що РФ не є стороною конфлікту, а Київ має вести переговори з ОРДЛО.

Одним із ключових меседжів Росії, озвучених раніше Путіним, а тепер і Лавровим, стало бажання певних письмових запевнень від Заходу та НАТО, що Альянс не розширюватиметься на схід. Більше того, Лавров лицемірно заявив, що Росія готує пакт європейської безпеки. І незабаром подасть його на розгляд Європейському Союзу.

Потрібно віддати належне позиції Блінкена. На зустрічі з Кулебою він вкотре підтвердив, що США та союзники всіляко підтримують Україну (і політико-дипломатично, і практично), наші суверенітет та територіальну цілісність, включно із Кримом. І виступають за те, щоби виключно політичними, дипломатичними, мирними методами врегулювати конфлікт.

При цьому у розмові з Лавровим Блінкен аргументовано довів, що саме Росія не виконує Мінські угоди у їхніх ключових аспектах. На відміну від України.

Заклик США до РФ повернутися до Мінського процесу, виконати свої зобов’язання, знизити градус напруги на російсько-українському кордоні, стати на шлях реального врегулювання ситуації, не був почутий.

Але обнадіює, що Захід під егідою США, які повернулися до статусу геополітичного лідера, мобілізується, консолідується. І все більше усвідомлює російську загрозу та стратегічне значення України як форпосту цивілізованого світу на шляху до цієї загрози.

Кремль чітко попередили – будь-які кроки щодо подальшої ескалації дорого коштуватимуть. І відповідь прийде швидко. Від НАТО в цілому та США зокрема.