Лагідна українізація, або випадок в аптеці Києва - Тетяна Власова

Київ, аптека. Стою в черзі за хлопцем років двадцяти.

— Здравствуйте, слушаю вас, — каже йому молода аптекарка.

— Добрий вечір.

— Здравствуйте.

— Добрий вечір.

Пауза.

— Здравствуйте. Слушаю вас.

— А ви пам’ятаєте, що у нас діє закон?

— Какой закон?

— Про мову.

Пауза.

— Я на українській теж можу, — аптекарка знизує плечима.

— Чудово. Давайте спробуємо українською.

— Добре, без проблем. Слухаю вас.

Хлопець робить замовлення, аптекарка приносить ліки.

— З вас стільки-то.

— Дякую вам.

— Будь ласка. Гарного вечора.

— Вам теж.

Підходжу до каси, готуюсь почути "здравствуйте, слушаю вас".

— Добрий вечір, — говорить аптекарка. — Слухаю вас.

— Добрий, — кажу.

Та й порозумілись.

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.