Овоч вже перезрів. Чому рішення про ТСК щодо анексії Криму ухвалено саме зараз? - Сергій Гайдук

У вівторок, 1 лютого, Верховна Рада 229 голосами підтримала створення тимчасової слідчої комісії (ТСК) з подій, що спричинили анексію Криму у 2014 році.

Рішення, яке прийнято з величезним запізненням, — "овоч вже перезрів".

Спробую пояснити, чому.

8 років – надто велика пауза для оцінки цього історичного процесу. Відбулося кілька змін законодавчих та виконавчих рівнів влади на державному рівні. Хто був при владі на той час, зараз – в опозиції до нинішньої влади.

Якщо політики того періоду, як-то кажуть, "залишаються на плаву", беручи участь у політичних та інформаційних баталіях, то великий прошарок безпосередніх учасників окупації Криму розчинився в Україні і не тільки.

А водночас існує тенденція стирання з пам’яті інформації – послідовності подій, їх особливостей та нюансів, учасників, часових показників тощо. А головне – наявність документів, які б деталізувати події на той час і аргументувати ті чи інші управлінські рішення.

Чому рішення про ТСК ухвалено саме зараз?

Діапазон "чому зараз?" дуже широкий: від нагадування про чергову річницю так званої "кримської весни" (де-факто – окупації Криму та початку російсько-української війни) – до політичних мотивів та уподобань.

Хотілося б вірити, що це крок щодо продовження політичної ініціативи "Кримська платформа", а не спроба "лити воду на і так хиткий національний млин".

Як тут не згадати і про громадський запит на виконання передвиборчих обіцянок нинішньої влади?

Висновки ТСК щодо Криму залежатимуть від багатьох факторів, у т.ч. та від усталених тенденцій та "результативності" роботи подібних комісій з вибухів на складах, Іловайську тощо. Жодного голосу за утворення цієї ТСК не дали фракції "Європейська солідарність", "Голос" та "ОПЗЖ" – це сигнал владі про небажання опозиції, як то кажуть, "ворушити минуле".

Рік роботи ТСК – до лютого 2023 року (9 річниця окупації Криму) це багато чи мало?

Ну, мабуть, дивлячись "як копати" – поверхово чи на глибину проблематики Криму з часів здобуття Україною незалежності. А тут якраз буде повна лінійка – і політична, і економічна, і військова, і інформаційна, і екологічна, і….

2014-й – лише вершина айсбергу кримської проблеми.

Хотілося б застерегти від "пошуку крайніх" під час розслідування. А така тенденція існує, коли окремі політики кримську проблематику переводять із політичної площини до суто військової. Це хибний шлях.

Ну і, звичайно, не варто забувати і про вибори 2024 року.