Путіну потрібно зберегти обличчя. Він не може просто повернути війська до казарм - Роман Бочкала

Щодо подальшого розвитку подій. Моя думка. Путін протестував реакцію Заходу. І вона йому не сподобалася. Весь прогресивний світ об’єднався. Навіть не ЗА Україну. Давайте чесно. А ПРОТИ Путіна. Проти його дикого загарбництва. Все ж таки розуміють, що час імперіалістів позаду. А колонізувати у 21 столітті можна хіба що космос. Йому це популярно пояснили. І він прикинув наслідки. Тому для мене очевидно – широкомасштабного наступу НЕ БУДЕ. Я й раніше про це писав. А тепер більш ніж впевнений. Але. На цьому добрі новини закінчуються.

Тепер інші новини. Путіну потрібно зберегти обличчя. Він не може просто повернути війська до казарм. Йому треба повернутись з чимось. Йому потрібна здобич. Це Донбас. Його окупована частина. Усім очевидно: Мінськ – безперспективна історія. Його немає сенсу обговорювати нікому. Українська сторона виявила стійкість, попри жахливий тиск. Навіть реальна загроза вторгнення не змусила його реалізовувати. Тому Мінськ не потрібний і Росії.

Мій прогноз. Путін підпише рішення Держдуми, визнає маріонеткові утворення незалежними державами. Ті, своєю чергою, підпишуть з РФ договір про надання гарантій безпеки. Стануть членами так званої Співдружності невизнаних держав. І запросять на свою територію російські війська. Донбас, як і Крим, напихають озброєнням і наповнять кадровими військовими. Перетворять цю територію на одну велику військову базу. На цьому Мінськ закінчиться раз і назавжди.

І якщо Крим не може пред’являти Україні жодних територіальних претензій у принципі, то "ЛДНР" цілком може їх придумати. За бажання Москви. Це ж "незалежні" країни! Адже Слов’янськ, Донецьк, Маріуполь це все "їх". І тут бачу реальну загрозу. Перетворення окупованої частини Донбасу на наконечник стріли. При цьому російські військові залишаться вздовж нашого кордону і на півночі, і Білорусі. Повсюди, де вони зараз. Але зменшать контингент. Щоб зберігати напругу. І щоб Україна була змушена розтягнути військові з’єднання широкою лінією фронту. Тоді складніше затуляти схід.

З іншого боку, будь-яка вогнева відповідь у бік "незалежного" Донецька прирівнюватиметься до нападу на військовослужбовців РФ. Що може дозволити агресору оголосити військову операцію з примусу України до миру. На її теренах. Приблизно, як було з Грузією у 2008 році. Коли російські танки дійшли майже Тбілісі. Знищили багато об’єктів інфраструктури та повернулися додому. Економіку Грузії від колапсу тоді врятувала міжнародна фінансова допомога.

Звикаємо до нової реальності. Таким бачу новий етап війни на найближчі роки. Головний висновок для нас не можна розслаблятися. Війна розпочата в 14м нікуди не поділася. Головний виклик для України – не в тому, щоб упоратися з російською агресією. А в тому, щоби стати настільки сильними, щоб Путін про цю агресію навіть не мріяв. І відмовився від військових методів підпорядкування України. Оборона та безпека – тренд найближчих років. І викорінення п’ятої колони. З медійною вже непогано розібралися. Попереду – демонтаж політичного.

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.