Росія натягла на себе труп СРСР як карнавальний костюм. Вийшов потворний Франкенштейн - Андрій Федорів

"СРСР — це труп величезного велетня-людожера, який помер, але його не поховали. І він лежить і гниє в Росії, виділяючи трупний запах. Від нього не сховатись. Ти приходиш до дівчини, додому, гарна квартира, ти з квітами, торт Але навіть коли вікна зачинені, все просякнуте цим трупним запахом". Зразкова цитата з інтерв’ю Володимира Сорокіна. Років 10 тому.

Зараз Росія натягла на себе цей труп як карнавальний костюм. Вийшов потворний і смердючий токсичний франкенштейн зі старої імперії, совка та корупції.

Поточний конфлікт це не питання землі та ресурсів. Навіть не питання мови та культури. Зауважте, я пишу зараз російською (Ви читаєте переклад — ред.). Це конфлікт диктатури та демократії, минулого та майбутнього, страху та свободи.

Як мантру щодня я чую — в усьому винна одна людина, від її настрою залежить все. Вона сидить у Кремлі чи бункері і втратила зв’язок із реальністю.

Проблема в тому, що багатьом навіть серед креативного класу Росії насправді ця жорстка вертикальна імперська система цілком ок. Цар здається крутим, сильним, а Крим "нашим". Говорить складно, навіть жартує. І навіть прикольно, якщо одного разу "є**м" по Києву чи Вашингтону. Агресія та імперія для них сексуальна. І таких людей абсолютна більшість!

Вчорашнє визнання ЛНР та ДНР підписав не Путін, а десятки та десятки мільйонів росіян!

Ті, кому не подобається, мовчать. Це напевно така важлива сучасна навичка, не помічати, що ти живеш у поліцейській авторитарній державі-агресорі. Вдавати, переконуючи себе та своїх близьких, що це не ти і до тебе не відноситься.

Але! "Зліва рестик — праворуч арестик". Прочитав цей вислів під постом одного талановитого фотографа, який недавно втік з Росії. Якщо ти живеш у поліцейській державі, це лише питання часу, коли за тобою прийдуть.

А якщо люди не мовчать, їх видавлюють із країни, як прищі. За кордон чи за ґрати.

Тому величезний респект усім у РФ чи РБ, хто виходив на протести і не боявся говорити правду і зіткнувся із судами, в’язницями, переслідуваннями чи був змушений виїхати з країни. Ви справжні Герої. Сподіваюся, якось вас стане набагато більше.

Бути вільним чи ні — це вибір, який кожен робить для себе сам, без прив’язки до географії, комфорту, доходу та обставин.

Всі ці історичні екскурси та розмови про фатальну помилку 89 року — гебістська х*йня.

Росія так і не може усвідомити, прийняти та повірити, що ми справді різні. У них у ДНК цар і страх, у нас свобода.

Україна ВЖЕ відбулася та зміцніла як країна та як нація. Нам 1500 років, але ми стартап. І маємо велике майбутнє. Оскільки кожною загрозою, кожним таким кроком Росія фактично робить нас сильнішими.

Аборт через 30 років неможливий. Це вбивство. Але "дитина" виросла і буде битися. Крапку неповернення у минуле давно пройдено.

Свобода це вибір, який ми в Україні зробили і в 1991, і в 2004, і в 2014 році. І робимо цей вибір щодня. Адже, спробувавши свободу одного разу, ти вже не зможеш жити інакше.