Путін хотів денацифікації, а отримав єднання українців, якого не було досі - Володимир Шурубура

Фотограф Володимир Шурубура про опір, який українці чинять росіянам під час війни

Українці — найбільш парадоксальна нація.

В мирний час — гризуться між собою мало не до смерті з будь-якого приводу.

У військовий час — проявляють нечувану єдність на усіх рівнях.

В мирний час — наплодять таку кількість політичних партій, що самі в них плутаються.

У військовий час — різко переходять на однопартійну систему керування державою, ідеологія якої є доволі проста — існування суверенної України.

В мирний час — виглядають трохи недолуго та заколисуюче миролюбно.

У військовий час — проявляють такий високий рівень бойової звитяги та майстерності, що дивується весь світ.

І це не потрібно прописувати, як нормативно-правову базу в законодавство. Ці два режими нашого існування, мирний та військовий, закарбовані на генетичному рівні кожного з нас.

Де ще влада та народ так можуть об’єднатись? Де ще, поліція вчить громадян, як правильно робити "коктейлі молотова" або, як тепер — "бандерівське смузі"?

Путін хотів денацифікації, а отримав такий сплеск націоналізму та єднання українців усіх національностей, якого не було досі. Він хотів захистити російськомовних, а отримав зворотній ефект: російськомовних починає нудити від всього російського. Українського російськомовного воїна так допекла та Росія, що він, відбиваючи навалу орди, обіцяє собі перейти на спілкування українською, як закінчиться війна.

Україні вдалось об’єднати весь цивілізований світ навколо себе. Українське питання тепер стало ще одним маркером адекватності. Ціною власної крові, тисяч життів українських воїнів і мирних жителів, ми вскрили гнійник російської імперії. Показали світу її справжнє потворне обличчя. Ми викликали на себе всю лють та істерику жалюгідного карлика, який готовий встелити землю трупами своїх і наших людей, заради злочинної мети поневолити могутню українську націю. Ми показали всім, що Росія — це країна-фейк! З вигаданою могутністю, вкраденою історією, вигаданими новинами та спотвореною дійсністю.

Ми показали, наскільки правда сильніша за тотальну брехню. Ми знову високо підняли всі ті людські ідеали та моральні цінності, які весь світ вже давно розтоптав в жадобі наживи. Ми показуємо, мало не в прямому ефірі, як світлі наміри, велике серце, любов до батьківщини і лють на ворогів здатні робити дива.

Ця війна — це не лише нова сторінка історії України. Це абсолютно нова сторінка світової історії. В один ряд з дивовижними і неочевидними, за своїм результатом, військовими конфліктами, на зразок шестиденної війни в Ізраїлі 1967 року чи нападу радянської Росії на Фінляндію 1939 року, стає тепер ця, наша, направду Вітчизняна, війна з Росією за нашу Незалежність.

Світ з подивом спостерігає, як могутній Голіаф вже третій день ніяк не може здолати Давида. Як стійко наша Україна боронить себе. Ми — Фермопіли і 300 спартанців навітньої доби.

Так, ми отримали різноманітне сучасне озброєння і продовжуємо його отримувати. І ми вдячні кожній країні, яка нам у цьому допомогла і підтримала. Але без мужності наших воїнів, без їх військового таланту, без сили духу — це все просто залізо. Глибока вдячність кожному українському воїну. Слава нашим Збройним Силам!

Я усім серцем підтримую президента, який зробив просто неймовірне — об’єднав усіх всередині країни і ззовні. Все керівництво країни, в час, мабуть найбільшого за всю нашу історію виклику, зуміло з’єднатись з народом в дивовижній синергії. Я обома руками вітаю всі ініціативи нашої влади про надання нам членства в НАТО чи Євросоюзі. Це все дуже правильно, незалежно від того нададуть нам це членство чи ні. Правильно, що президент і вся влада розуміють, що таке історичне вікно можливостей для нашого народу буває раз на сто років, якщо не рідше.

Ми знаємо свої проблеми, та мусимо навчитись об’єктивно оцінювати свої переваги. Нам слід раз і на завжди позбутись комплексу меншовартості.

Нехай ця війна стане нашим переродженням, очищенням та фундаментальною перебудовою національного самоусвідомлення. Українці! Подивіться на себе, які ви всі неймовірні! Чого вам ще треба, що більше вірити в себе? Щоб пишатись тим, що ти частинка великого народу? Щоб гордо носити у своїм серці жовто-блакитний прапор? Нехай цей час змінить нас усіх і кожного зокрема!