Швеція та Фінляндія можуть вступити до НАТО – що це означає для росії, України та всього світу - Ігор Романенко

Фінляндія та Швеція можуть вступити до НАТО вже влітку.

Про це пише британське видання Times, пояснюючи такі плани досі нейтральних країн російським відкритим вторгненням в Україну.

Розгляд урядами Швеції та Фінляндії можливості вступу до НАТО – це добрий сигнал для стабілізації ситуації в Європі, а отже, і у світі. І такі дії, безумовно, на користь Україні. Особливо з урахуванням імперських амбіцій росіян, які увійшли в раж, і зупинити яких – завдання вже не лише наше, а й цивілізованого світу.

Вперше заяви про те, що шведи та фіни можуть відмовитися від позаблокового, нейтрального статусу, прозвучали, здається, у березні, невдовзі після того, як Росія відкрито вторглася в Україну.

Коли це сталося, Москва виправила керівництво Швеції та Фінляндії письмові вимоги письмово відповісти на те, чи справді ці держави хочуть відмовитися від нейтралітету. І з традиційними погрозами у стилі "росія цього не допустить, вживатиме заходів, впливатиме" і так далі.

Після цього, наскільки я відслідковував ситуацію, шведи, схоже, відповіли, що поки що не прийняли остаточного рішення. А ось фіни виявилися рішучими – і заявили, що готові оформляти заявку на розгляд членства в НАТО. Не виключено, що розглянути її зможуть уже на черговому саміті глав держав та урядів країн-членів Організації Північноатлантичного договору, що відбудеться у Мадриді 29-30 червня.

На цей час Фінляндія, схоже, хоче подати відповідні документи. І семимильними кроками вступати до НАТО.

Після 24 лютого, коли росія відкрито напала на Україну, ситуація у світі різко змінилася. Йде переоцінка безпечної складової, ролі та місця росії в Європі, у світі. Керівництво кожної країни визначає перспективи. І Фінляндія, яка межує з росією і вже страждала на її агресію, втрачала території (за радянських часів), схоже, зробила свій вибір. Гадаю, як і Швеція.

Якщо росія спробує напасти на Фінляндію та Швецію, щоб зупинити їхній курс в НАТО (або під будь-яким іншим приводом), думаю, ті отримають масовану підтримку з боку Альянсу. До того ж, це відволікатиме російські ресурси від українського напряму.

При цьому слід розуміти, що багато сусідів росії уважно дивляться зараз на стан справ на українсько-російському фронті. І якщо ми досягатимемо суттєвих перемог, такі держави не проґавлять можливості зі звільнення своїх територій, у різний час захоплених росією.

Крім того, є Афганістан. Ті ж таліби з американською технікою, за деякими даними, тільки й чекають на те, щоб стояли сніги, були прохідними гірські переходи – і на Таджикистан. Є у них амбіції поширити свій вплив надалі. А це ще одна перевірка росіян на роботу ОДКБ. І якщо тут все зійдеться близько часу (заявка Фінляндії та Швеції на вступ до НАТО, наступ талібів на Таджикистан, ще якісь потрясіння для Росії) – це все проблеми Кремля, які на руку Україні.

Щодо нас, то, залежно від ситуації на фронті та процесу переговорів, ми, звичайно, можемо знову прописати в Конституції нейтральний статус. Але при цьому слід пам’ятати, що цей статус нас не захистив від російської агресії 2014 року.

Так що на такі умови ми можемо піти лише заради перемир’я, щоби зібратися з силами. Розуміючи, що згідно з міжнародним правом, якщо договір укладається під тиском під час військових дій, то відмова від такої угоди сприймається світовою спільнотою з розумінням.

Резюмуючи, зараз нам важливо встояти, перейшовши до перемир’я на прийнятних для України умовах. А далі – нарощувати зусилля, бойовий та економічний потенціал, щоб робити наступні кроки у боротьбі з агресором, яким є рф.