Декілька міркувань про план Маршалла для України - Сергій Лямець

Декілька міркувань про план Маршалла для України

Я теж мрію, що в Україну заллють сотні мільярдів, і ми заживемо. Але з погляду критичного мислення це наші мрії. А ми повинні дивитися на себе ЇХНІМИ очима.

Тут одразу вилазять незручні моменти:

-------------------------------

1. Поки що не бачу геополітичної мотивації Заходу.

План Маршалла був проєктом економічних філантропів. Це був оборонний проєкт — щоб зупинити експансію СРСР у розпал холодної війни. Для цього обрали прогресивний метод – геополітичну, економічну та культурну війну. Дипломатія, правила та процвітання набагато краще борються з комунізмом, ніж тисяча слів.

Чи бачить колективний Захід загрозу в експансії росії? Як ви знаєте, не всі. Топ-держави ЄС бачать набагато більшу загрозу в інфляції та "приниженні путіна". Для них росія не таке очевидне зло, як для України, країн Балтії та Польщі.

Висновок: немає єдності у лавах маршалістів. Нема з ким починати великий проєкт. Та й нема з чого. Того й дивись, усе спустять на гальмах, розповідаючи казки про корупцію в Україні.

Потрібно міцно подумати над мотивацією. Придумати доведеться щось нове.

Як варіант мотивацією може стати посилення Польщі та країн Балтії, щоб послабити стару Європу. Україна тут як частина нового економічного простору.

Ще як варіант віджати росію з глобальних ринків і зайняти її місце. Щоб згодом прихопити її ресурси. Але є мінус: за такого розкладу Україна потрібна як смоляне опудало — щоб російський ведмідь постійно загрожував нам, а у відповідь отримував нові санкції. За такої стратегії Заходу вигідно не убезпечити Україну, а зробити нас навмисно слабкими. Десь я це вже бачив.

Ну і звичайно, хороший варіант — не дозволити Китаю заграбасти гігантські природні ресурси росії. Але до чого тут Україна?

Як бачимо, купа варіантів. Але жоден із них не припускає, що Україну треба терміново будувати. Нам це все не годиться. Потрібно терміново вигадати власне майбутнє.

-------------------------------

2. У чому економічна мотивація Заходу вкладати в Україну?

Теж поки що не бачу. Зроблю сміливе припущення. Давно спостерігаю за економічною політикою США. Вона геніальна і полягає у постійному створенні точок зростання для своєї економіки. Такою точкою зростання був ленд-ліз. У 1940-х економіка США буквально вибухнула зростанням і потіснила Британську імперію з позицій провідної економіки світу. А коли закінчилася війна, ленд-ліз став неробочим інструментом. Виник ризик обвалу економіки США. Тоді вигадали План Маршалла. Він дозволив не допустити глибокого обвалу економіки США після закінчення проєкту ленд-лізу.

Тепер дивимося на Україну та ставимо запитання: у чому економічна мотивація донорів? Заради чого їм виділяти величезні гроші зі своїх бюджетів? Відповідь приблизно зрозуміла: немає такої мотивації. У добре серце Макрона і Шольца я не вірю.

Ще один момент. Навіщо їм будувати в Україні сильну економіку? Щоби змагатися з Європою? Щоб створити конкурент Китаю? Довго та складно, та й навіщо? Китай уже є.

Так що нам, звичайно, допоможуть, але не сильно. Спочатку Штати та Європа можуть завантажити свої компанії, щоб постачати в Україну обладнання, паливо, зброю. А далі – самі.

З іншого боку, навіщо виймати гроші із державних бюджетів, якщо можна запустити в Україну гроші світових корпорацій? Нехай вони заливають сюди мільярди та отримують прибуток. А це означає, що для них необхідно створити умови. Так ми переходимо до наступного пункту:

-------------------------------

3. Нові правила для України.

План Маршалла — це було нав’язування нових правил життя в обмін на допомогу. Він став початком глобалізації. Початком домінування долара (замість фунта). Початком єдиних правил торгівлі. Початок єдиних стандартів роботи промисловості.

Вклавши багато, Штати отримали дуже багато: гігантський ринок Європи, гігантський валютний ринок з домінуванням долара, гігантські можливості з ведення економічних воєн. Власне, розвинені країни світу співають хором, а диригує концертом Вашингтон.

Дивлячись на Україну, ми маємо визнати: з погляду глобалізації ми дуже дрібна ціль. Щоб отримувати зерно та олію – достатньо відкрити море. Ринок збуту великий (33 млн. чоловік), але не настільки, щоб заради нього напружуватися. Тому нам запропонують вибір, від якого ми не можемо відмовитися: приєднатися до існуючих правил гри цивілізованого світу, щоб зайняти своє почесне місце у світовому поділі праці.

Україну, швидше за все, пустять шляхом Іраку. Жодних золотих гір та загальної зайнятості. Вкладатимуть лише в те, навіщо ми їм потрібні, і завжди з урахуванням ризику нового нападу росії. А отже: аграрка (передбачає доступ до моря), газові родовища, будівництво. Ну і айтішники. У сумі виходить невелика кількість робочих місць для українців. Поки що не бачу, як вирішиться проблема заробітчан — мабуть, українці продовжать їздити на полуницю. Депопуляція і таке інше.

На практиці нам спустять жорсткий перелік завдань. Наприклад, жорсткий західний контроль над судовою системою України, захист західних інвестицій, НАБУ та Шмабу, антимонопольне законодавство, відкритий ринок природних ресурсів та аграрки. Україні доведеться здатися.

Як на мене, це добре. Ми жили за олігархів і злодіїв у владі, вони ні на що не здатні. Будь-які програми в дусі "самі впораємося" не реалізуються тому, що ті, хто можуть впоратися, не здатні прийти у владу. На них немає запиту. Є запит на розпил. У владі завжди ставленики містечкових груп впливу, які плодять чергову крадіжку. Не бачу способу, щоб це змінилося.

Висновок: потрібно прийняти чужі правила гри, і точка.

-------------------------------

4. Звідки гроші?

Це найцікавіше питання. Наші хлопці з близькобанкової вже розкотили губу на трильйон, щоб влити їх у чергове "Велике будівництво". Тільки звідки?

Якщо Захід витрачатиме гроші своїх платників податків, контроль буде жорстким. Відосиками тут не допомогти.

Ідеальним було б вилучити частину активів росії — свого роду контрибуція. Але й за такого розкладу Україні гроші ніхто не дасть. Швидше за все, їх пустять на стимулювання економік США та Європи, або погашення боргів. Навіщо годувати українців, якщо треба годувати американців та європейців?

Висновок: "Велике будівництво" доведеться робити по-старому, зі свого бюджету. Випускайте Гетьманцева.

-------------------------------

5. Світове громадянське суспільство.

Нині я дам потужну порцію наївності. У країнах Заходу є виборці, а це живі люди, які висувають вимоги до своїх політиків. Шольц уже поплатився за те, що не хоче допомогти Україні. Макрон теж поплатиться. Тобто справжні союзники України – це звичайні громадяни США та Європи.

Але щойно закінчиться війна, люди перестануть пам’ятати про Україну. З ними необхідно підтримувати контакт. Як? Саме час подумати. Не дарма кремль будував мережі телеканалів та сайтів, щоб рухати свої тези. Якщо Україна хоче впливати на західних політиків — доведеться робити те саме. Зараз саме час.

-------------------------------

Загальний висновок: якийсь план точно буде. Деякі гроші точно будуть.

PS Я тут не згадував про Британію. Ну, брити молодці. Щоправда, золотих гір вони не мають. План Маршалла для України — точно не їхня історія.