Росія нещадна настільки, що бути її ворогом набагато безпечніше, ніж її патріотом - Віктор Трегубов

Є у ватниках одна дуже смішна риса.

Кожен із них, хто хоча б намагається почати щось із себе представляти, неминуче перетворюється на героя якоїсь чорної трагікомедії.

Взяти, наприклад, Стрєлкова. Був такий герой-загарбник — став кімнатний скиглій, стоять лише вуса.

Або Просвірніна. Його спроби набрати соціальну вагу були настільки ж завзятими, як і спроби скинути звичайну. Земне тяжіння перемогло, один-нуль на користь Ньютона.

А скільки героїв Новоросії прикопали свої ж! Альо, Дрьомов, але, Беднов, але, Мозговой! До речі, чи так добре живе Плотницький, що прикопав вас?

Де ти зараз, вокзальний наркоман Пономарьов, народний мер на годину? Де ви, Чаленки та Равреби? Саша Роджерс, ти ще не спився? Я тебе погуглив — виглядаєш кепсько.

Анечка Лемерт, наша чорна в рюшечку вдова! За твоєю біографією можна роман писати, але навряд чи вийде не зробити його гумористичним. Сподіваюся, донесуть привіт.

Ось Шкребець, батько загиблого строковика з крейсера "Москва", який ненавидить українців і який залишився біля розбитого корита без сина, без дружини, без грошей, без перспектив. Втім, могло бути й гірше. Могло бути як у чоловіка, який спочатку підняв бунт проти місцевої влади під час загибелі сім’ї у пожежі, а потім потрапив до "Єдиної Росії".

Росія нещадна настільки, що бути її ворогом набагато безпечніше, ніж її патріотом.

І це чудово.