Не чекайте визволення Херсону в дусі радянського кіно, у нас інші методи - Юрій Луценко

Читать на русском
Автор
1902
Малюнок Олексія Кустовського
Малюнок Олексія Кустовського

Радянська армія для досягнення своїх ціле жертвувала сотнями тисяч солдатських життів, для України життя кожного – найвища цінність

Визволення правобережної частини Херсонщини – головне завдання Української Армії на осінь 2022.

По-перше, це наш обов’язок звільнити героїчних херсонців.

По-друге, викинути росіян з цього плацдарму означає унеможливити їх новий раптовий наступ на Миколаїв, Нікополь, Одесу.

По-третє, це буде чіткий знак, що путін програє цю свою злочинну війну.

Але.

Не чекайте перемог у стилі радянського кіно про Другу світову. Не буде зведень Левітана чи, пак, Арестовича про звільнені за день десятки сіл і міст.

Бо за такими зведеннями в ті роки стояли гори загиблих.

Курська дуга коштувала 250 тис втрат для 2 млн Червоної Армії. Битва за Донбас забрала 300 тис червоноармійців. Форсування Дніпра і звільнення Києва забрало 400 тис з 2,5 млн армії.

На щастя, у нас інші військові керівники та інші методи.

Тому 20 тисячне угрупування росіян навколо Херсону буде розгромлене, але без жахливих втрат при лобових атаках у степу проти в 5-7 разів переважаючих сил ворожої арти та бронетехніки.

Як?

В першу чергу знищенням постачання боєкомлекту.

В день орки вистрілюють тут близько 10 тис снарядів. Це — 5000 тон за 10 днів. Без мостів стільки бк підвезти паромами неможливо. Тому — слава Хаймарсам і насолоджуйтесь русо-бавовною.

По-друге, без мостових переходів у росіян скоро забракне палива. А близько 1200 одиниць різної техніки жеруть дизель щоденно.

По-третє, новітні західні ракети, які самонаводяться на російські ракети ППО, працюють добре і дірок в небі над окупаційними військами стає все більше. Про це свідчать свіжі відео роботи Байрактарів і палаюча бронетехніка русні.

І по-четверте, орки все частіше панікують від несподіваних і болючих ударів ЗСУ. Вони звикли до війни на відстані, коли їхня арта, вертольоти і танки користуються чисельною перевагою і стирають наші позиції за 10-15 км. Аж все змінилося — під ударами західної техніки ці переваги зникають (див відео з району Правдіно). Тому вони тікають. Але позаду — величезний Дніпро. І раки.

Тому, шановні, все буде добре.

Але не так скоро, як в кіно.

Бо кожен загиблий чи поранений солдат для нас — не статистика, а вища цінність.

Ця війна — надовго.

Не чекайте переможного фіналу "через 2-3 тижня".

Не вірте в чудо-зброю, яка змете ворога як в кінобойовику. Хибні сподівання — шлях до розпачу і опускання рук.

Ми виграємо витримкою, розумом і силою духу.

А тим, у кого впав заряд у внутрішній "батарейці" — порада. Зверніть увагу на різкий ріст втрат росіян за останні тижні. Отримайте задоволення. І надішліть хоч пару гривень на потреби ЗСУ. Відразу відчуєте співпричетність до Перемоги.

PS шикарний малюнок художника [Олексія] Кустовського.

Info Icon

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.