Проти нас воює не лише кремль. Громадяни рф вбивають, гвалтують і грабують українців на українській землі - Юрій Смєлянський

Отже, путін офіційно оголосив про анексію територій Херсонської, Запорізької, Донецької та Луганської областей України.

Виступаючи на конференції з питань окупованого Криму у 2015 році, я, зокрема, говорив про те, що, обравши модель збройної агресії та захоплення чужих територій (Крим, Луганська та Донецька області), кремлівське керівництво створило для себе дуже вузький коридор можливостей для подальшого розвитку своєї політики. Збройне насильство породжує необхідність подальшого використання виключно збройного насильства. Це реалізація того найулюбленішого кремлем варіанта "гри з нульовою сумою" при якій завжди повинен бути той, хто програв, і той, хто виграв. Себе до тих, хто програв, кремль не відносить.

У тому чи іншому варіанті цю тезу я та мої колеги з "Майдану закордонних справ" повторювали багаторазово протягом усього періоду окупації Кримського півострова та інших територій України.

Весь цей "парад" псевдореферендумів, яких не було, з результатами майже 100% підтримки (повторення кримського сценарію). Весь цей театр абсурду з "визнанням незалежності" адміністративних територій (області або їх частини) іншої суверенної держави є продовженням політики колонізації, яку кремль почав реалізовувати в окупованому Криму у 2014 році та поступово поширювати на іншу територію України як інструмент повторного поневолення незалежної держави України. А ціль залишається колишня — відтворення нової російської імперії, нової імперії СРСР, нового двополярного або багатополярного світу, нової Ялти 2.0. Адже без України відтворення імперії неможливе.

І звернення до глав СНД у питанні підтримки щодо "створення нового світового порядку" є ілюстрацією дрейфу кремля у бік спроб досягнення поставлених стратегічних цілей.

З точки зору кремля, "справедливіший світовий порядок" — це новий переділ світу, в якому якась його частина повністю підконтрольна диктатурі кремля, і кремль сам визначає розмір цієї частини. А підтримка з боку країн СНД означає втягування цих країн у війну за повторне підкорення України з подальшим розширенням плацдарму 3-ї світової війни.

Відкритим залишається лише питання реальності реалізації кремлем таких планів.

Ще один момент. 29 вересня, у традиційному вечірньому зверненні, президент України Володимир Зеленський, серед іншого, звернувся до народів Кавказу та інших корінних народів рф із закликом боротися проти російського керівництва, а не йти воювати в Україною.

Моя особиста оцінка подібних заяв та звернень – це прояв розгубленості та безсилля. Боротьба проти кремлівського режиму на території, підконтрольній режиму, є частиною визвольної війни, яку Україна веде проти російських окупантів. Насамперед – це партизанська війна на території противника. А партизанську війну, як і опір, треба готувати, підтримувати, фінансувати тощо. Україна могла реалізувати цей проєкт на своїй території, як бази підготовки опору, у повному обсязі чи якоїсь її частині.

Ми цим не займалися по-серйозному, по-дорослому. Тому подібні звернення сьогодні, на мій погляд, — це спроба "наздогнати поїзд, що йде".

Мені дуже цікаво дізнатися, які в росії залишилися "інституції нормальної державності", при тому рівні підтримки, яка існувала в державі-агресорі до оголошення мобілізації, війни на повторне поневолення України. Адже проти нас воює не кремль, вірніше, не лише кремль, а держава – російська федерація. Громадяни цієї держави є невід’ємною частиною цієї держави. Саме їхні представники вбивають, калічать, ґвалтують, грабують українців на українській землі. Саме такі їхні дії публічно підтримують їхні матері, бабусі, дружини, сестри, діти, друзі, знайомі тощо.

Крах держави-агресора прискорять дії ЗСУ та міжнародна підтримка. Так, прискорити цей крах міг би активний збройний національний спротив за незалежність від російського імперіалізму. Але щоб на території російської федерації "запалало", мають скластися всі необхідні для такої пожежі умови та набратися критична маса неприйняття кремлівського режиму з необхідним обсягом зовнішньої підтримки.