Що означатиме смерть глави МЗС для Білорусі та її сусідів - Ігар Тишкевіч

У Білорусі помер міністр закордонних справ Володимир Макей. У 64 роки, без попередньої історії "хвороби". Можна зловити хайп, вибудовуючи версії "сам чи не сам". Але по-справжньому важливим є інше — що це означатиме в білоруській політиці. Саме так, попри закручування гайок і збільшення залежності рішень від настрою однієї персони.

Причина впливу Макея на процеси. Цю людину називали "куратором" або "лідером" одного з угруповань в оточенні Лукашенка. Здібною на досить розумні комбінації. Зрештою, коли Макей прийшов з АП до МЗС, це сприймали як закручування гайок. Натомість було 2 етапи небезуспішних спроб нав’язати контакти із Заходом (2007-2010 та 2015-19), але, з іншого боку, і ті самі два етапи зашквару на європейському та американському напрямі (обидва після президентських виборів).

З погляду внутрішньої політики — один із небагатьох, які намагалися відбудувати власну мережу, яка включала не лише бізнес, а й ті самі НУО. Звичайно, активно підтягував у керівництво своїх земляків і тих, кому довіряв. І, що важливо, він був одним із тих, кого сприймали як можливого співрозмовника як на Заході, так і на Сході (маю на увазі трохи далі, ніж РФ).

Колишній керівник МЗС був прихильником ідеї гри на різниці інтересів держав, які впливають на Білорусь. Щодо війни в Україні, це один із білоруських політиків, який міг бачити негатив від того, що білоруська влада грузне на російській орбіті як мухи в гною. Зрештою в позитивних сигналах із КНР та Туреччини останніх кількох місяців заслуга саме МЗС, а не ВП чи, тим більше, групи білоруських силовиків в оточенні Лукашенка.

До речі, Макея розглядали як одного із можливих наступників Лукашенка.

Тепер важливо, що буде після. Зокрема:

1. Чи збережеться умовна група Макея. Це ми побачимо за серією кадрових призначень грудня 2022-лютого 2023 року. Важливо, оскільки ця група — одна з 5 ключових, які мають можливість впливати на політику.

2. Наступник у МЗС. Дуже важливе призначення, яке виходячи з найгострішого дефіциту кадрів в оточенні Лукашенка проходитиме за принципом "призначаємо розумного чи вірного". Тому що для слова "і" надто мало кандидатів — таких можу назвати не більше ніж п’ять (хто може потягнути МЗС) і всі вони зав’язані на важливі напрямки (тобто на посадах).

Від цих двох чинників залежить те, чи буде керівництво Білорусі здатне до контактів із ЄС та США. А також до спроб посилення китайського та турецького векторів. Тим більше що незалежно від імені МЗС РФ спробує суттєво посилити свій вплив на білоруське відомство, використовуючи механізм спільних колегій, який, на жаль, реально працює останні 2 роки.

Друге: баланс сил серед Лукашенка. Там і так надзвичайно посилилися силовики, які підгребли під себе щонайменше 2 групи (з яких одна сильна). Група Макея та частина економічного блоку були здатні вирішувати завдання гри в послаблення, але це 2 з 5 груп з огляду на особистий тваринний страх втратити владу самого Лукашенка. Якщо група зберігається по смерті її "лідера", то баланс більш-менш зберігається. Якщо ні — погіршується у бік ще більшої дикості та тупості. А так само з добрим шансом для росіян посилити вплив.

Зовнішнє поле. Тут найцікавіше. Стежити варто насамперед за турецьким, китайським напрямками. Іранське (як потенційно грошове) не так залежить від МЗС — це вже у вотчині Головченка (прем’єр-міністр РБ Роман Головченко, — ред.). А ось консультації на заході – важливо. Важливо, хто і з ким. Ще раз. Якщо буде більш-менш адекватна особа, частина європейських політиків можуть принаймні спробувати поговорити. Проти будуть росіяни (їм це навіщо) та оточення Тихановської (вони гарантують собі існування при остаточному зникненні чинника МЗС). Але тут питання у політичній доцільності.

Якщо призначенець буде з числа "вірних", а не "розумних", то спроби поговорити гарантовано закінчаться ще більшим зашкваром. Якщо розумним — розмова йтиме про поствійну (точніше її фінал) і білоруську проблему наступного електорального циклу.

Поки що якось так. Більше ясності внесуть найближчі кілька тижнів.