Поки Коломойського публічно судять, ділки меншого калібру виграють в держави у судах - Сергій Лямець

В мене є старі "друзі". Це колишній власник "Укрінбанку" Володимир Клименко та екс-голова НБУ Володимир Стельмах. Вже багато років судяться зі мною, кажуть я їхню репутацію зіпсував.

Маю визнати, була така справа. Коли відбувся "банкопад", одною з ліквідованих установ став "Укрінбанк". Це був середнього розміру банк, що працював ще з далеких 1990-х. Йому належала вкрай гарна будівля біля Львівської брами у Києві.

Багато хто на ринку казав, що банк належав Володимиру Стельмаху, екс-голові НБУ. Зрозумійте правильно, його прізвища не було в жодному правоустановчому документі. Формально, банк належав пану Володимиру Клименку. Наразі знайти про нього щось в інтернеті неможливо, підозрюю, що все зачищено, окрім інтерв'ю, де він вдає з себе чесного бізнесмена.

Щодо Стельмаха, я доволі легко вірив у чутки, до того ж їх переказували одразу кілька джерел. Ховатися за спиною підставного власника завжди було звичною справою в новій Україні. Тим більше, Клименко не був класичним "фунтом", він доволі поважна та відома людина. Про Клименка казали, що він був особливо довіреною особою в Стельмаха. Можливо, вони обидва "оттуда", але це неточно та навіть не важливо.

Десь у 2017 році інтернет ще ряснів фото та матеріалами про пана Стельмаха. До того ж, люди мають пам'ять, і вони розповіли мені. А я власне написав. Злі язики казали, що Стальмах та Клименко "віджали" в колишніх власників "Укрінбанк" у не дуже красивий спосіб, застосувавши адмінресурс НБУ. Ще у 2007 році колишні власники хотіли продати банк ізраїльському Bank Hapoalim за 200 млн доларів, і угода була майже підписана. Але "чомусь" проти виступив НБУ, а вже невдовзі в банка почалися проблеми з регулятором, а згодом в нього змінився власник. Власне, мені розповіли, що Стельмах тиснув адміністативно, а Клименко зрештою прийняв банк у "власність" та управління. Звісно, свічку ніхто не тримав, і підтверджень усіх тих фактів немає. Тому я лише переказав, що ходять такі чутки.

Був ще один цікавий момент. Ходили чутки, що вже після Євромайдану Володимир Стельмах отримав від нового президента Петра Порошенка певні гарантії, що його банку "банкопад" не торкнеться. В обмін на що, важко сказати. Він, до речі, тоді очолював наглядову раду "ПриватБанку", але не буду розповсюджувати версії. Важливо, що ці гарантії були порушені у вкрай негарний спосіб. Одного дня у двері "Укрінбанку" постукала пані Валерія Гонтарєва.

Кажуть (ох же ці язики), що підступність НБУ застигла Стельмаха та Клименка зненацька, бо вони повірили у гарантії Порошенка та не стали виводити майно та гроші з банку. Отже, "Укрінбанк" накрили разом з усім бізнесом групи. У перекладі, з усім, що "нажито нєпосільним трудом". Кажуть, Стельмах ходив по високих кабінетах, питаючи, як ся таке могло стати. Не спрацювало, бо він вже був "колишній", а в Україні з колишніх поважають лише комиків. Але це теж не точно.

Ось такими були чутки десь станом на 2017 рік. Такими я їх тоді передав. Власне, відтоді пан Клименко має на мене зуб. Його можна зрозуміти. Якщо то неправда, то він кришталева людина, і йому такі чутки не потрібні. Якщо правда — тим більше не потрібні. В будь-якому разі, його теж можна було зрозуміти.

Це була товстезна преамбула до того, що відбувається в останні кілька років.

Стельмах та Клименко не стали сидіти склавши руки. Вони доволі швидко зрозуміли, що скасовувати рішення про ліквідацію "Укрінбанку" ніхто не збирається. Тож розпочався план "Б".

Сьогодні увага людей прикута до гучної справи Ігоря Коломойського та "ПриватБанку", тому малопомітними залишаються колишні банкіри, зокрема аферисти, що стали відомими внаслідок "банкопаду". Але те саме було і в 2017 році, коли "Приват" щойно націоналізували, і всі дізналися про "діру" в обсязі $5,5 млрд.

Тоді я писав про справжні дива, які сплили, коли Фонд гарантування вкладів отримав в управління майже сотню банків. У більшості з них були факти виведення активів (простою мовою, крадіжок) грошей у величезних обсягах. Обсяги ви можете оцінити самі. Загалом Фонд гарантування отримав в управління майже 100 мертвих банків з активами понад 400 млрд грн (не рахуючи "Привату"). За багато років роботи повернути вдалося трохи більше 100 млрд грн, і то це не точно. Велика частина грошей кудись зникла внаслідок злочинних чи підозрілих дій колишніх власників. "Дельта", "Хрещатик", "Фінанси та Кредит", "Надра", "Брокбізнес", VAB, "Платинум" — згадайте ці назви. "Укрінбанк" — з того ж переліку.

"Укрінбанк" визнано неплатоспроможним за рік до націоналізації "Привату" — 25 грудня 2015 року. Тоді країна була шокована девальвацією та "банкопадом", а Фонд гарантування вкладів сплатив вкладникам 1,9 млрд гривень компенсації. Тож мало кого зацікавило банкрутство одного з невеликих банків. Шкода.

Отже, про План "Б".

Коли дізналися, що банк їм ніхто не поверне, колишні власники вдалися до юридичних махінацій.

Вони використали доволі цікавий юридичний факт. Справа в тому, що будь-який банк — це підприємство плюс ліцензія банку. Ліквідація банку означає, що НБУ відібрав ліцензію. Але юридична особа залишається "живою".

Більш того, вона залишається з усіма договорами, які були підписані за часів "живого" банку. Клименко зі Стельмахом-якого-там-ніколи-не-було змінили назву компанії з "Укрінбанк" на "Укрінком". При цьому вони змінили "прописку" компанії — з Києва на Северодонецьк, який тоді вже знаходився біля лінії фронту.

Відтоді Клименко судився з ФГВФО, видаючи себе за правонаступника "Укрінбанку", і доволі успішно. До того ж, через суди він отримав рішення, що ліквідація банку та передавання його в управління Фонду гарантування були незаконними. Отже, Клименко продовжив залишатися цілковитим господарем щойно ліквідованого банку з мільярдними активами.

На диво, ліквідація + судові рішення + "прописка" на Луганщині спростили життя Клименку. Адже за депозитами він залишився нічого не винний — усі борги сплатила держава. Поки Фонд гарантування платив 1,9 млрд грн компенсацій, компанію Фонд не контролював, і компенсувати бюджету видатки не міг. Почалася довжезна історія судових позовів та двобоїв, де ФГВФО намагався отримати "Укрінком" назад, а Клименко — не відавав.

Користуючись недоліками судів, він продовжував вимагати від колишніх клієнтів платити йому гроші за кредитами на користь фінкомпанії "Укрінком". Зокрема, від Івано-Франківського облавтодору вимагав 2,5 млн грн. Серед колишніх клієнтів банку були великі компанії, як то Первомайський молочноконсервний комбінат та завод "Оболонь". До речі, колишні позичальники "Укрінбанку" продовжують судитися з фінкомпанією Клименка, яка видає себе за банк.

До речі, також почитайте це інтерв'ю Клименка, у якому він вдає себе за чесного бізнесмена.

Нарешті, 10 грудня 2019 року справа дійшла до розгляду у Великій Палаті Верховного Суду, і той постановив, що усе колишнє майно банку має перейти до Фонду гарантування, а усі рішення за багато років ВС визнав нікчемними. Тобто, зібрані за кілька років гроші та виведення за кілька років активи мають повернутися до ФГВФО.

Невдовзі Верховна Рада прийняла так званий "антиколомойський закон", який фактично забороняв колишнім власникам контролювати ліквідовані банки. Вони могли отримати компенсацію виключно в грошовій формі, але то — навряд чи.

Виходило так, що Фонд гарантування мав нарешті отримати те, що залишилося від "Укрінбанку". Начебто проблему було вирішено.

Але ні… Рішення Верховного Суду означало, що Фонд гарантування зайшов у нове коло судових двобоїв із Клименком. Почалося певне дежа вю.

І ось, 17 травня 2023 (!) року з'ясувалося, що справа знову заходить… до Верховного Суду. Схоже, з тим самим питанням, наче й не було рішення від 2019 року. Почитайте реліз Фонду гарантування з приводу двобоїв з Клименком.

31 липня сталося те, що мало статися. Верховний Суд визнав, що "Укрінком" не є правонаступником "Укрінбанку".

Десь у той самий час (19 липня 2023 року) Верховний Суд відмовив Клименку ще у одній справі — за позовом до Івано-Франківського облавтодору. Аргументація була та сама — суд не визнав "Укрінком" правонаступником "Укрінбанку".

У цьому висновку Велика Палата ВС просто в пух і прах рознесла всі аргументи Клименка на користь правонаступництва. Ось наприклад:

"Дії керівництва банку, пов`язані із самостійним відновленням власних повноважень та внесенням відповідних змін до статуту ПАТ "Український інноваційний банк", не можуть виправдовуватись невиконанням НБУ перед банком своїх зобов`язань щодо повернення банківської ліцензії на підставі судових рішень у справах № 826/5325/16 та 826/14033/17, оскільки виконання цим банком вимог законодавства до його діяльності як підстава отримання цієї ліцензії є першочерговим (пункт 216)".

Або:

"Реорганізація банку в іншу особу або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідає закону, а за наявності прогалин у законодавчому регулюванні — загальним принципам законодавства, насамперед спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства (пункт 221)".

Ви гадаєте, що цього разу таки все скінчилося?

Здавалося б, після цих рішень Верховного Суда, Фонд гарантування зміг поновити суди з фінкою за повернення контролю над "Укрінбанком". Здавалося б, нарешті держава може компенсувати 1,9 млрд грн, витрачені на компенсацію ошуканим вкладникам.

Але ніт. Просто зараз в українських судах фінкомпанія намагається провернути новий фокус. Розгортається нова детективна історія. Клименко та Стельмах-якого-там-ніколи-не-було намагаються вчергове забрати банк у Фонду гарантування вкладів, але тепер — через Господарський суд луганської області.

Самого рішення суду ще немає, але мої джерела кажуть, що 30 вересня Господарський суд Луганської області частково відмовив Фонду у задоволенні вимог. В перекладі з юридичної мови це означає, що Фонд програв. 1,9 млрд грн, витрачені з бюджету на компенсацію вкладів, вчергове не можуть бути повернені.

Залишається лише гадати, куди поділося майно, яке було в заставі "Укрінбанку" за кредитами. Куди поділися гроші, які сплатили Клименко колишні позичальники "Укрінбанку" за кредитами. Впевнений, що це величезні суми та доволі цінні активи.

Цікаво, що поки Коломойського публічно судять, ділки дещо меншого калібру виграють в держави у судах. Мені важко зрозуміти мотивацію суддів Госпсуду Луганської області. З іншого боку, чому важко? Область майже цілком окупована росіянами, але суд працює.

На мою думку, на захист Фонду гарантування час включатися і Нацбанку, і Офісу президента, і судовим органам. Ось ті самі практичні справи, заради яких і робилася судова реформа. Саме на таких кейсах треба доводити, що Україна — правова держава.

Якщо фонд програє ще й апеляцію, це може означати, що активи "Укрінбанку" будуть остаточно втрачено. Справа в тому, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" з 15 травня 2020 року знаходиться посеред процедури банкрутства. Колишнім власникам залишилося зіграти останні акорд — ліквідувати юридичну особу. Це означатиме, що вони зникли з активами та грішми колишнього "Укрінкомбанку".

Джерело: фейсбук Сергія Лямця