Глава Visa Україна Віра Платонова: Якби я була студенткою з 1000 доларів в руках, вклала б їх у навчання джіджітал-маркетингу

Віра Платонова — незвичайний банкір. Її першою знаковою посадою стала робота в компанії Visa на позиції провідного маркетолога і менеджером по роботі з віп-клієнтами. Потім Віра пропрацювала 8 років в компанії MasterCard Europe, де керувала представництвами в Україні, Грузії, Молдові, Туркменістані, Таджикистані, Узбекистані та Киргизстані. Тепер же вона займає позицію генерального директора Visa в Україні, Грузії, країнах СНД і Південно-Східної Європи.

Платонова радить: "Якщо сумніваєшся, робити чи ні — роби", і сама завжди дотримується цього принципу. В рамках проекту #БізнесТелеграф поспілкувався з банкіром і дізнався, які якості відрізняють хорошого керівника, чи є дефіцит кадрів в банківській сфері і куди вкласти 1000 доларів у 2021-му році.

-Наша розмова відбувається напередодні чергового посилення карантинних обмежень. Це складний час для будь-якого бізнесу. Скажіть, подібні кризи — це негативна турбулентність або можливість для зростання?

-Півтора роки таких "гойдалок" вже навчили наших підприємців адаптуватися до всіх умов. І я впевнена, що всі готові до нового етапу карантину. Не думаю, що він буде більш жорстким, ніж той, через який ми вже пройшли. Це ще один шанс підсилитися в сфері е-commerce (електронна комерція — сфера економіки, коли торгові і фінансові операції проводяться в інтернеті, — прим.ред.). Але готуватися до цього потрібно вже зараз.

-А як це вплинуло на сферу платіжних послуг?

-Банки, звичайно, втрачають в фізичних розрахунках. Однак ми готові цим жертвувати заради зростання е-commerce. Те зростання, яке вже було в е-commerce, не падає. Коли люди починають купувати через інтернет, вони там залишаються. Плюс додається потік, коли карантинні обмеження знімають. Тому нам треба чимось пожертвувати, допомогти посилитися в е-commercе малому і середньому бізнесу, допомогти з сервісами доставки і далі все буде добре.

-Поговоримо про ваш перехід у 2018 році з Mastercard до прямого конкурента Visa. Чи був цей трансфер проблемним? З якими головними труднощами зіткнулися?

-Мені було легше, тому що я вже дуже добре знаю цей бізнес і з точки зору банку, і з точки зору платіжних систем. Коли я бачу, як мої колеги приходять керувати регіонами з інших сфер, наприклад, з Microsoft або з консалтингових компаній, не знаючи бізнесу, у них адаптація проходить набагато довше. Я прийшла і вже знала чітко, що і де треба підкрутити.

Було важко емоційно. Дуже важливо для мене було те, що це було повернення (до того як прийти на роботу в Mastercard, Віра Платонова працювала в компанії Visa, — прим.ред.). Можливо, якби не було цього слова, я б і не стрибнула тоді зі скелі. Visa завжди була першим таким справжнім місцем роботи, першим великим пунктиром. Напевно, було складно тільки з точки зору того, що мене сприймали керівником конкурента. Але це пройшло в перший же тиждень мого приходу в офіс, тому що я була дуже щирою, повністю переключилася. Насправді дуже важливо, де б ти не працював повністю віддаватися цьому бренду і цього роботодавцю. Я повністю переключилася на те. Як нам рости. І люди повірили. Я побачила, яка чудова команда була в Visa. Мені дуже пощастило з тими людьми, з якими я зараз працюю.

-Які п’ять головних властивостей відрізняють хорошого керівника від посереднього?

-Найважливіше — це брати відповідальність, в тому числі за себе, і приймати рішення. Це дуже велика проблема керівників, тому що не всі готові. Не готові приймати удар, захищати команду.

Друге — це сміливість порушувати межі. Всі світові інновації і прориви були здійснені в рамках наявних граней. Якщо стоїть завдання перемогти, треба грати сміливо і зухвало.

Третє — це довіра. Довіряти людям. Коли ти їм довіряєш — вони довіряють тобі. Також дуже важливо бути рольовою моделлю. Якщо твої співробітники бачать, що ти не гориш роботою — це відчувається. Коли ти розслаблений, коли ти боїшся. Адже в житті бувають різні періоди. Бувають моменти депресії, занепаду, і колектив не повинен це відчувати. Він повинен відчувати, що ви завжди зібрані, націлені на максимальний результат і отримуєте кайф від того, що ви робите. Як тільки вони відчули слабинку, вона пошириться миттєво на всі рівні.

Ну, і останнє — треба насолоджуватися процесом і фіксувати перемоги.

-Як ви оцінюєте ситуацію з кадрами у вашій галузі? Чи відчуваєте дефіцит?

-Складно. Зараз дуже великий дефіцит якісних людей, які розбираються і в фінансах, і в технологіях. Ця грань, коли вони між IT і фінансами. Цьому не вчать в інституті, і дуже мало роботодавців, які дають такий досвід. У нас є проблема з наймом ключових співробітників, але ми дуже відкриті і наймаємо не тільки в рамках однієї країни. Ми можемо привести людей з іншої країни, якщо тут потрібен такий конкретний фахівець. Але особисто моя думка, що важливіше найняти якісну людину саме з точки зору моральних та інтелектуальних цінностей і навчити її, ніж навпаки. Можна найняти професіонала, у якого не буде культури твоєї компанії і тоді вам доведеться розлучитися.

-А ви готові взяти до себе людину з мінімальним досвідом або без нього і дати їй можливість рости в компанії?

-Так. Ми так робимо. Це великий конкурс. У нас є програма Greatens — це великий світовий конкурс, який проходить раз на рік. Ми набираємо людей з останніх курсів або це може бути перший рік після університету. Вони проходять у нас півторарічну оплачувану практику. У них є три літерації: вони проходять практику по півроку в різних департаментах. Потім якщо ми впевнені в цьому людині, ми його наймаємо. Зараз у нас в Києві дві людини, в Казахстані теж одна людина. Дві дівчинки, які зараз у нас проходять практику, ми дуже хочемо їх залишити.

-Ми з вами розмовляємо під час заходу під назвою "День жіночого підприємництва". Чи потрібно все ще виділяти "жіноче підприємництво" якось окремо? Чи дійсно у нас все ще є упереджене ставлення до жінок-підприємців, складніше їм будувати кар’єру в бізнесі?

-Я згодна, що виділяти нічого не треба. Але у світі дійсно існує проблема рівних прав і рівних умов і можливостей для жінок. Ця проблема не так значима в Україні, але все-таки вона існує. Саме тому жінкам доводиться докладати більше зусиль. Тому що діти, тому що є обов’язки в їх сім’ї, і не всі готові адаптуватися. Жінки в кар’єрі намагаються комбінувати. Це завжди важче. До речі, наше недавнє дослідження мене вразило. Я була впевнена, що жінки були менш впевнені, ніж чоловіки, а виявилося все навпаки (На недавньому проекті Visa Elevator Pitch Day, в рамках якого сто підприємців з усієї України протягом хвилини презентували свій бізнес потенційному інвестору, жінки відчували себе більш впевнено. Так, учасниці оцінили себе на 84,3 бали зі 100, тоді як учасники-чоловіки — на 80 балів. у світі ці значення істотно відрізняються на користь чоловіків, — прим.ред.). Це говорить про те, що в Україні є особлива культура, створена століттями, коли жінка грала ключову роль в сім’ї у всіх сенсах, і вона залишилася. Тому, звичайно, ми підтримуємо жінок в різних ситуаціях. Але мені здається, що все стає зараз вже по-іншому.

-А на щоденній основі як в компанії Visa підтримують жінок? Є кімнати, де можна залишити дитину в офісі, наприклад?

-У нас повна рівність чоловіків і жінок. Чоловік може піти в декрет так само як жінка. Ми не виділяємо, що жінка може привести дитину, а чоловік ні. Але однозначно, якщо треба провести час з дитиною, треба піти до лікаря, треба привести його в офіс — взагалі ніяких проблем. Visa — дуже соціально орієнтована компанія і з точки зору підтримки жінок ми теж входимо в топ. Тому що в Україні ця проблема ще не так значима, як, наприклад, в країнах Сходу, в країнах Центральної Азії, в Африці. Там цьому треба приділяти набагато більше уваги.

-Якби зараз ви опинилися на самому початку свого шляху і у вас в руках 1000 доларів. Куди б її інвестували?

-Припустимо, я закінчила інститут і у мене є 1000 доларів. Я б вклала їх в освіту. Я б пішла на курси, які допоможуть мені глибоко вникнути в діджитал-маркетинг, напевно, навіть з розумінням кодування, щось дуже професійне і зі створенням своїх потенційних продажів. А потім я б пішла на роботу в компанію, схожу на те, чим би я хотіла потім займатися. Я б там пропрацювала кілька років, навчилася б всьому і потім би перейшла до власного бізнесу.