Битва за урожай : як аграрії примудряються проводити посівні кампанії у війну

Є питання по кількості. "Під обробку планувалося близько 10 млн га. Але частина площ залишиться під парою. Поки що складно сказати, скільки землі буде пустувати, — каже голова Української аграрної конфедерації Павло Коваль. — Але багато господарств вже підраховують "свіжі" збитки від урожаю нинішнього року, і замислюються чи варто відсівати озимі ячмінь і пшеницю, чи краще дати землі відпочити, і наступної весни засіяти її соняшником".

Є питання по якості. Господарства ще й економлять на всьому: від насіння до добрив. І тому врожайність озимих може різко скоротитися. Що, з урахуванням зменшення посівних площ у перспективі може дати великий мінус по врожаю. Додайте якість, адже для того що б отримати ту саму пшеницю найвищого гатунку, треба витратити чималі гроші на добрива.

Посівна рухається як то кажуть без настрою. Адже є величезні проблеми з експортом зерна, закупівельні ціни низькі. Не виключено, що аграріям доведеться продавати товар у збиток, щоби повернути хоч якісь гроші.

Але посівна йде. "У таких умовах багато хто, можливо, і взагалі не сіявся б. Але низка господарств уже законтрактувала урожай-2024 і отримала під нього частину грошей, — зазначає голова Економічного дискусійного клубу Олег Пензін. — Тому сіятимуть навіть під обстрілами і хоч каміння з неба".

"Бізнес-Телеграф" розбирався, як іде осіння посівна.

Селяни випускають пару

Чого засіяли найбільше? За даними Мінагрополітики на 3 жовтня, в Україні озимими засіяно близько 3 млн га. Структура площ наступна: ріпаком зайнято близько 1,1 млн га, пшеницею — 1,7 млн, ячменем — 109 000, житом — 53 600 га. У Мінагрополітики ще напередодні осінньої посівної запевнили, що аграрії не планують переглядати структуру площ.

Посів озимого ріпаку вже майже закінчено. Пшеницю та ячмень аграрії сіють з відставанням від графіку. "Під пшеницю планувалося близько 4,7 млн гектар, посіяли менше половини. Ячменем поки що зайнято трохи більше 100 000, хоча за планом — до мільйона гектар або хоча б 700-800 000. І бажано б вийти на ці показники, тому що, наприклад, по ярому ячменю значно більше ризиків, ніж по озимому", — розповідає Коваль.

Чи відповідає це планам? Не зовсім. Як каже Коваль, деякі господарства хочуть залишити частину земель під парою. Тобто взагалі нічого там не сіяти принаймні до весни. А вже з весни визначитися, чим вигідніше засіяти угіддя.

Пара, за агротехнологією, не просто бажана, а й необхідна з певною періодичністю для сільгоспугідь. "Це не означає, що землю просто кидають напризволяще, там іде певна обробка, але не засіваються культури, що дозволяє угіддям "відпочити" та відновитися"!, – пояснив Коваль. Інша річ, що у благополучні часи селяни рідко залишали землю під парою, оскільки на ній можна було заробляти нон-стоп.

Аграрії пристосовуються до нових умов як можуть. Цієї весни вони вже зробили великий перерозподіл площ. Посіяли менше пшениці, і більше круп'яних культур, зокрема гречки. Також помітно розширилися площі під цукровим буряком.

Список озимих культур обмежений (ріпак, пшениця, ячмінь, жито, горох). Тому господарства одразу ж відсіяли однозначно вигідний озимий ріпак, а от із пшеницею та ячменем не поспішають. "Прямо зараз аграрії отримують не дуже хороші цінники на врожай тієї ж пшениці, і у багатьох питання — чи не вигідніше залишити землю під паром", — додав Коваль.

Крім того, темпи посівної стримує пробуксування із розмінуванням, а також погода. "У низці областей, зокрема, у Кіровоградській, Дніпропетровській, Вінницькій, Миколаївській та інших, немає дощів, земля стоїть суха. У багатьох господарствах навіть посіяний озимий ріпак поки не дав сходів, хоча за термінами вже мав прорости", — каже Коваль. В деяких регіонах дощу не було вже більше 40 днів, і для вже засіяної озимини складаються критичні умови. Вона може частково не прорости, ввійти в зиму ослабленою.

В департаменті агропромислового розвитку Кіровоградськї ОДА кажуть, що площі під озимою пшеницею (а в області вона зазвичай займає до 40% озимини), скоріш за все, будуть скорочені. Та конкретних цифр назвати поки що не можуть. Кажуть, місцеві фермери, особливо, невеликі господарства, "ріжуть" площі через проблеми з реалізацією та цінами.

"Ситуація просто критична. Може так виявитися, що засіємо всього до 5 млн тонн. Це найменше за останні 20 років. Якщо підуть дощі, то багато хто з аграріїв ще активізується. Якщо ні — на цьому посівну будемо вважати закінченою. Говорити про польові роботи у листопаді вже смішно, як на мене. Не будемо ж у сніг сіяти", — каже голова Асоціації фермерів та власник фермерського господарства у Тернопольскій області Іван Томич.

Більш-менш нормальна ситуація з погодними умовами лише у західних областях (зокрема, Львівській і Волинській).

Ні грошей, ні настрою

Але на селі сьогодні немає не тільки дощів. Не вистачає ні грошей, ні настрою на ударну посівну. "Руки, звичайно, ніхто не опустив, але кампанія йде непросто", — говорить Коваль.

"Бізнес-Телеграф" вже писав, що аграрії сильно економлять на добривах. В Українській аграрній конфедерації визнали, що споживання добрив скоротилося на 25-30%. Багато господарств працюють фактично без добрив уже третю, а то й четверту кампанію (починаючи з весни 2022 року).

Країна примудряється отримувати непоганий врожай і без добрив. В цьому році запланований збір приблизно 80 млн тонн зернових та масличних. Це далеко від 100 млн тонн, що було зібрано в 2021 році, але на 3 млн тонн більше ніж в минулому. Як це можливо? "Дія добрив має пролонгований ефект. Першого сезону після внесення спрацьовує 50% речовини. І потім ще протягом двох сезонів добрива ще діють. Саме це забезпечувало нам багаті врожаї. Але станом зараз у землі вже мало що залишилося, тому ті, хто не вніс добрив, можуть зіткнутися з падінням урожайності вже наступного сезону", — зазначив Коваль.

Далі буде гірше. "Цієї осені внесення добрив у середньому вдвічі нижче за рівень агрономічної потреби, засобів захисту рослин – 56% від потреб. 10% опитаних господарств будуть вносити не більше 10% добрив та 18% засобів захисту рослин від рекомендованих обсягів. Середній рівень забезпечення паливом на цю посівну – 53% від потреб, насінням – 60%. І це, зауважте, не на етапі підготовки до посівної, це прямо зараз. Де брати ресурси і як сіятися буквально з коліс — питання відкрите", — зазначає голова секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

Економлять не лише на добривах. Аграрії скорочують витрати на засоби захисту рослин і насіння. "Багато хто відмовився від оригінальних препаратів, перейшли на генерики, а вони менш ефективні у боротьбі зі шкідниками та хворобами. Що теж не найкраще позначиться на якості врожаю", — додав експерт.

Звісно, що не все залежить від аграріїв. "Як селяни можуть вкладати кошти та сіятися, якщо незрозуміло, що буде навіть із уже вирощеним урожаєм. Чи вдасться його вивезти, за якими цінами, що робити із зерном, якщо воно раптом зависне в країні — питань дуже багато, і відповідей ні на них поки немає ні в кого. Деякі господарства, може, й не сіялися б взагалі, але врожай — 2024 вже проданий трейдерам, гроші під нього частково отримані, тому виходитимуть у поля, незважаючи ні на що, хоч обстріли, хоч каміння з неба", — упевнений Олег Пенлзін. З ним погоджується і Забловський: "Як показують дані опитуванням аграріїв, для більш ніж третини однієї з ключових проблем є загальна невизначеність щодо ринкових перспектив", — каже він.

Прибуток з`їли миші

Після блокування одеських портів багато трейдерів призупинили закупівлю зерна, а цінники пішли вниз. "Ринок просто обвалився. За кукурузу готівкою дають по 70 доларів за тоннуу, таких цін ми ще не бачили. Це не просто на межі рентабельності, це в мінус.

По пшениці, щоб вийти на мінімальну прибутковість, треба збирати по 8 тонн з гектара, а такі врожаї є дуже в небагатьох компаній, переважна більшість отримує 5,5-7 тонн. При цьому витрати на гектар — 32-35 000 гривень, а продати тону пшениці зараз можна максимум за 5 000. Тобто, або нуль, або у збиток спрацювали", — розказує керівник агрофірми "Колос" (Київська область) Леонід Центило.

Але, навіть попри низькі ціни, зерна продається дуже мало. А це значить, що аграрії не отрімують достатнього фінансового потоку, щоб забезпечити подальшу роботу. "Урожай доведеться закладати на зберігання, тож прибуток миші з`їдять. А за що жити — незрозуміло", — каже фермер Іван Томіч.

З кінця вересня, за даними Spike Brokers, торгові компанії почали поступово відновлювати закупівлю. Тож цінники на кукурудзу стабілізувалися. Наприклад, кукурудзу на постачання до Китаю на жовтень викуповують по 134-135 доларів за тонну (раніше були цінники і 120 доларів за тонну). На західних кордонах ту ж кукурудзу в українських залізничних вагонах беруть 120-125 євро, а в євровагонах — 140-145 євро. У Дунайських портах — по 138-142 долари за тонну.

Це, м'яко кажучи, недорого. Для порівняння: у партах Іспанії кукурудзу можна продати по 235 доларів, в Італії – по 230 доларів за тонну, але туди її ще треба доставити, а логістика лише дорожчає.

Але навіть щоби отримати 130 доларів за тонну, кукурудзу потрібно підвезти покупцю. А навіть Україною транспортування коштує до 30-40 доларів на тонні. З поля ж кукурудзу купують по 3800-4000 гривень. І, як кажуть самі аграрії, це практично на рівні собівартості.

Цінники на пшеницю продовжують падати. З полів її викуповують від 3500 гривень за тонну. У портах Дунаю за неї дають 140-155 євро залежно від якості (наприкінці вересня була ціна 160 євро), на західних кордонах — по 117-120 євро (в українських залізничних вагонах), в Одесі — почали приймати по 175-180 доларів, але з відвантаженням у жовтні-листопаді. Тоді як, наприклад, у Румунії пшеницю беруть по 215 доларів за тонну.

При цьому ціни на ріпак нині зростають – за останній тиждень плюс 10 євро на тонні (до 345-355 доларів за тонну в Дунайських портах, 390-410 євро з постачанням до Німеччини)

І, якщо той самий ріпак для селян поки що залишається вигідним, то за пшеницею та кукурудзою цінники "прикордонні" — для деяких господарств уже на межі собівартості, а для деяких і нижче. Що і визначає настрій аграріїв на нинішню посівну.