Неправильні гроші: в Україні майже неможливо знайти ані роботу, ані працівників

"На ринку шалений дефіцит. Багато жінок виїхало за кордон, а чоловіки пішли на фронт. Є й такі, що бояться мобілізації, і тому не хочуть офіційно працевлаштовуватися, щоб воєнкоми їх не знайшли", — каже директор деревообробного підприємства ВГСМ Ірина Мацепура.

На дефіцит кадрів скаржиться і керівник фармацевтичної компанії "Алкалоїд Київ" Артем Матвеєв. "На ринку праці зараз час шукачів роботи — вони можуть диктувати умови", — стверджує Матвеєв. За його словами, роботодавці масово повертаються до "полювання за головами" і переманюють кращих співробітників один у одного. "Якщо спеціаліста ніде взяти, треба "вкрасти" у конкурента", — жартує Матвеєв. І в той же час розказує, що намагається мінімізувати плинність кадрів у власній компанії.

Така боротьба за людей вже розганяє зарплати. Багато компаній підвищували їх цього року, і ще більше планують перегляд на 2024 рік.

Втім, ідилії з роботою в Україні немає. Багато українців — в постійному пошуку, але без постійного робочого місця. В останньому інфляційному звіті за жовтень Нацбанк констатує, що, хоча попит на кадри й зростає, безробіття знижується досить повільно. І протиріччя тут немає. Бо хоча вакансій, на перший погляд, і чимало, по-справжньому хороші пропозиції — на вагу золота. А працювати заради "шматка хліба" багато українців не хоче. Тож шукають далі.

У наступному році такий хаос на ринку праці, коли всі — в постійному пошуку, може ще більше посилитися. І це стане справжньою проблемою і для бізнесу, і для людей.

Всі кудись біжать

Лікар великої мережі приватних клінік Андрій з нового року звільняється. "Запропонували місце у благодійному фонді. Керівна посада, обіцяють 2,5 тисячі доларів на місяць", — розповів Андрій "Бізнес-Телеграфу". На своєму теперішньому робочому місці, де зарплата, до речі, теє непогана — до 40-50 000 гривень в залежності від завантаженості, він не протримався й року. А з початку війни змінив уже трьох роботодавців.

"Зараз такі часи, що треба постійно шукати. І навіть коли щось непогане знайшов, все одно моніторити ринок. По-перше, може трапитися ще краща пропозиція, як от мені з благодійним фондом і доларовою зарплатою. По-друге, про всяк випадок план "Б" не буде зайвим", — розмірковує лікар.

Так вважає не лише він. В компаніях кажуть: висока плинність персоналу стала справжньою проблемою. Тільки знайшли людину, навчили, адаптували, а вона звільняється, і знову — все по колу. За словами Матвеєва, середній відсоток плинності кадрів на ринку зараз величезний — 25%. Це означає, що кожен четвертий — на низькому старті, і готовий у будь-який момент піти з компанії.

Така тенденція частково пояснює напрочуд оптимістичну картинку українського ринку праці. Незважаючи на війну і не кращий стан економіки, кількість вакансій лише зростає. У деяких сегментах ринку праці вакансій вже навіть більше, ніж у довоєнному 2021 році.

В жовтневому інфляційному звіті Нацбанк наводяться такі дані work,ua: на початок жовтня 2023 року зафіксовано більше вакансій, ніж на аналогічну дату 2021 року, зокрема, у таких сферах як медицина і фармацевтика (на 14%), роздрібна торгівля (на 10%), освіта (на 9%).

Але є й сегменти, де пропозицій стало значно менше. Наприклад, в IT кількість вакансій зменшилася на 48%, у сфері культури — на 44%, секретаріату (офісних працівників) — на 38%.

Державна служба зайнятості за 11 місяців цього року зареєструвала біля 315 000 вакансій. Це значно менше, ніж до 24 лютого. За такий самий період 2021 року було майже 679 000. Цього року статистика навіть гірша за минулорічну. У 2022 році за 11 місяців на біржі праці назбиралося біля 382 000 вакансій.

Величезне падіння вакансій у держслужбі зайнятості нескладно пояснити. "На облік стає все менше українців, так як обмежили виплати за безробіттям, і головне — для чоловіків вхід на біржу праці лише через військкомат, а це багатьох зупиняє. Тож роботодавці теж не поспішають подавати заявки, бо аудиторія для пошуку невелика", — говорить керівник Інституту професійних кваліфікацій при Конфедерації роботодавців України Родіон Колишко

Але все ж — що в Україні насправді з роботою — її більшає, чи, навпаки? Як каже Родіон Колишко, статистика вакансій — чи на спеціалізованих майданчиках, чи на біржі праці, говорить не про нові місця, а лише про ті, що вільні на даний момент та потребують заповнення. І більшість вакансій звільняються саме через плинність персоналу.

Причини цього явища різні — дехто, як, наприклад, лікар Андрій, звільняється за власним бажанням. Багатьох мобілізують, хтось боїться отримати повістку й переходить на роботу без оформлення.

Тому компанії вимушені постійно шукати "заміну". Звичайно, певну динаміку вакансій забезпечує відновлення економіки, та темпи тут не такі великі.

Нацбанк провів опитування серед підприємств, і зʼясував: 51% протягом цього року не не змінювали кількості працівників (тобто, нових не набирали), а 35% — навіть скорочували людей, у середньому на 6%. Тобто, тих, хто виставляє у пошук дійсно нові вакансії, не так багато — всього 14%. І рекорди на ринку праці, про які говорять уже кілька місяців поспіль, забезпечують точно не вони. А скоріш ті, хто просто рятується від шаленої плинності кадрів. "Для різкого реального пожвавлення на ринку праці зараз немає обʼєктивних причин. Економічна активність потроху оживає, але говорити про якісь рекорди поки що не доводиться. Судячи з усього, наступного року мало що зміниться", — каже Колишко.

Втім, у Європейській бізнес-асоціації розказали, що, згідно з їх опитуванням, 65% компаній планують на наступний рік відкривати вакансії і збільшувати штатний розпис.

Вкрав, притримав, доплатив

Для роботодавців пошук людей стає дедалі проблемнішим. На дефіцит кадрів скаржаться в усіх компаніях, з якими поспілкувався "Бізнес-Телеграф". Артем Матвеєв каже, що дуже важко знайти медичних представників і продакт-менеджерів. Голова концерну "Молочний альянс" Сергій Вовченко говорить, що справжня біда з водіями, вантажниками, керівниками середньої ланки, спеціалістами, що знаються на контрольно-вимірювальних приладах. Мацепура скаржиться на дефіцит майстрів з деревообробки. "Залишилась "стара гвардія" — ті, хто не звільнився, не пішов на війну й не поїхав за кордон. Кадровий склад підприємства значно постарішав, як наслідок, знизилась продуктивність праці, стало більше лікарняних", — розказує Ірина Мацепура.

Про те, що все більше підприємств відчувають нестачу кадрів, йдеться і в інфляційному звіті НБУ. Найчастіше на цю проблему вказують будівельні компанії й підприємства переробної промисловості, — зазначає регулятор. Загалом 25,6% опитаних Нацбанком компаній визнали, що брак кваліфікованих працівників вже негативно впливає на їхню діяльність.

Як бізнес знаходить вихід із ситуації? Методи різні. Про деякі "Бізнес-Телеграф" уже писав. Йдеться, зокрема, про повернення на роботу пенсіонерів та матусь із декретних відпусток. "Так як спеціалісти, що обслуговували нові станки, частково мобілізовані, ми повернули в цехи старе обладнання, а разом з ним — і майстрів, що працювали з ним до того, як вийти на заслужений відпочинок", — каже голова концерну "Ярослав" Олександр Барсук.

У багатьох компаніях доплачують працівникам за те, що ті порекомендують роботу ще.й своїм знайомим — можна отримати від 30% до 100% окладу "за друга".

Матвеєв каже, що активізувалось "полювання за головами" — конкуренти переманюють кращих людей один в одного. "Якщо спеціаліста ніде взяти, треба "вкрасти" у конкурента", — жартує він. І в той же час розказує, що намагається мінімізувати плинність кадрів у власній компанії.

Все це розганяє зарплати. У Європейській бізнес-асоціації зазначили, що 76% опитаних ними компаній у 2023 році збільшували зарплати, і лише 1,5% їх знизили.

Вовченко каже, що у цьому році зарплати на підприємствах концерну виросли на 20%. Барсук називає цифру в 20-25%. Перша заступниця голови правління "Глобус Банку" Олена Дмітрієва визнає: підвищення заробітних плат — це закономірний процес на дефіцитному ринку праці. Саме це дозволяє залучати нових спеціалістів, і утримувати тих, хто вже працює. Тому зарплатні перегони продовжаться й наступного року.

"Звісно, будемо підвищувати. Поки орієнтуємося на відсоток інфляції", — каже Матвєв.

"Заплановане поступове підвищення зарплат на 2024 рік", — каже й Вовченко, Скільки саме доплатять, поки не розголошується. В Європейській бізнес-Асоціації зазначили, що 93% опитаних компаній заявили про плани підвищення зарплат на наступний рік.

Майже в третині випадків йдеться про підвищення зарплат на 10-15%, а кожен десятий респондент заявив про збільшення окладів на 15-20%. 2% опитаних доплатять більше 20%. За даними Держстату, у третьому кварталі цього року середня зарплатня по країні зросла на 22,7%, порівняно з аналогічним періодом минулого року — до 17 900.

При цьому в IT платять традиційно найбільше — 37 542 гривень, фінансистам і страхувальникам — біля 34 200. Середньостатистичному спеціалісту з вищою освітою й досвідом роботи, так званому "офісному планктону", пропонують 20-30 000 на місяць. За ці гроші доводиться працювати більше, ніж до повномасштабної війни — багато компаній "оптимізували" штат і збільшили навантаження на тих, хто залишився.

Чому українцям важко знайти роботу

Навіть з урахуванням обіцяних доплат на наступний рік заробітки у більшості українців не такі й великі, особливо, якщо співставити їх з цінниками у магазинах.

Тому те, що роботодавцям здається значним зарплатним прогресом, українці оцінюють як "на хліб і воду". Такий розрив у зарплатних очікуваннях і реальності провокує високе безробіття. Що, на перший погляд, навіть дивно, враховуючи, що роботодавці, навпаки, скаржаться, на те, що "нікому працювати".

В інфляційному звіті Нацбанку зазначається, що частка громадян, що працюють, серед опитаних респондентів, зросла з 44% у червні до 47% у вересні. Та загалом працює лише 73% тих, хто мав роботу до вторгнення. Серед основних складнощів з роботою люди зазначали у тому числі й низький, на їхню думку, рівень оплати (на це вказало 45% опитаних). Тому, як відзвітували в НБУ, рівень реального безробіття, хоча й зменшується, все ще залишається високим.

Особливо складна ситуація в прифронтових регіонах — 43% тих, хто працювали до війни, зараз не мають роботи. Там причини, здавалось би, зрозумілі — близькість лінії фронту та занепад бізнесу. Втім, співвласниця компанії FamBerry Наталія Ольшанська, яка працює в Запоріжжі, скаржиться, що вони не можуть знайти працівників, і це стало справжньою проблемою для бізнесу.

Тобто, йти працювати аби куди, тільки б бути з роботою, багато українців зараз не готові. Як зазначено в інфляційному звіті НБУ, серед тих, хто працював до війни, а зараз все ще не має роботи, найбільше жінок і молоді. Це логічно. Звісно, що у сім`ї має хоч хтось працювати та заробляти на життя. Але, якщо йдеться про працевлаштування інших членів родини, то тут уже включається математика — наприклад, чи варто жінці працювати за 20 тисяч чи краще сидіти вдома з дітьми. І спокійно "щось шукати" в надії на хорошу пропозицію на гідну зарплатню.

"Планка" на ринку є, і вона дійсно непогана. Громадські організації, фонди, що знайшли закордонних спонсорів чи гранти, пропонують оклади для спеціалістів середньої ланки не менше 40-50 000 гривень, а для керівників — 150 000 гривень і більше. Такі зарплати є й у деяких великих компаніях.