Не лише Борис Апрєль та Dana International. ТОП трансгендерних жінок у музиці (відео)

25 років тому, 9 травня 1998 року, на пісенному конкурсі "Євробачення", який проходив у Бірмінгемі, перемогла трансгендерна співачка з Ізраїлю Дана Інтернешнл. Пісня "Diva", з якою Дана вийшла на конкурс, стала міжнародним хітом. І хоча співачка не була першою трансгендерною жінкою у шоу-бізнесі, її тріумф безперечно зламав лід у суспільному ставленні до трансгендерних артистів. "Телеграф" пропонує згадати найяскравіші постаті.

Бабуся синтезаторної музики Венді Карлос

Про 83-річну Венді Карлос згадали у лютому цього року, коли стало відомо, що співачка Кім Петрас стала першою трансгендерною жінкою, яка виграла престижну музичну премію "Греммі". Так от, першим трансгендером в історії "Греммі" стала композитор електронної музики Венді Карлос.

Їй пощастило стати першопрохідником у багатьох областях. Наприклад, 1953 року, коли ще мало хто взагалі чув про комп’ютери, 14-річний Уолтер Карлос виграв стипендію на створення власної моделі. А в шістдесятих роках він одним із перших зацікавився можливостями синтезатора Moog і навіть активно допомагав розробнику Роберту Мугу доводити його дітище до пуття. Сам Муг називав роботу з Карлосом "подарунком від Бога".

Альбом 1968 року "Switched-On Bach", заснований на музиці Йоганна Себастьяна Баха, не просто відкрив можливості Moog`а, який відразу взяли на озброєння музиканти найрізноманітніших стилів і напрямків, від джазменів і до прог-рокерів. Альбом зробив справжню революцію в звуку, за що був цілком заслужено нагороджений трьома преміями "Греммі". У тому ж році композитор розпочав процес ґендерного переходу, який закінчився операцією зі зміни статі у 1972 році.

Скандальна популярність змусила Венді Карлос вести затворницький спосіб життя – наприклад, вона ніколи не давала концертів, але робота в студії принесла зізнання та гроші. Саундтреки до двох фільмів Стенлі Кубріка, "Заводного апельсину" та "Сяйва", а також новаторська музика до "Трону" – одного з перших фільмів, намальованих на комп’ютері, сьогодні визнані класикою.

Королева андерграунду Джейн Каунті

Джейн Каунті (псевдонім Уейна Роджерса) стала першою відкритою трансгендерною співачкою у рок-музиці. Сьогодні її ім’я відоме хіба що фахівцям та колекціонерам записів андерграундних груп, але у сімдесятих Джейн Каунті товаришувала з Енді Ворхолом (зокрема, грала у його скандальній театральній постановці "Свинина") та "хрещеною мамою панк-року" Патті Сміт, яка однією з перших серед зірок рок-н-ролу підтримала Україна у березні 2022 року.

Джейн Каунті була завсідником легендарних нью-йоркських клубів "CBGB" та "Max’s Kansas City", де створювалася принципово нова музика та кувалися кар’єри таких майбутніх зірок, як Елвіс Костелло, Talking Heads або Blondie. Чуттєвими скабрезними баладами Джейн Каунті надихався сам Девід Боуї, а культовий режисер Дерек Джармен знімав її у своєму не менш культовому фільмі "Ювілей", який ознаменував собою початок епохи панк-року.

Сьогодні Джейн Каунті, незважаючи на поважний 75-річний вік, продовжує випускати нові сингли, перевидавати свої старі записи та виставляти у галереях живопис, малюнки та фото. 2011 року вийшла її автобіографія.

Софі Ксеон, зірка електронної музики, що згасла

Коли в січні 2021 року стало відомо про трагічну загибель Софі Ксеон, всі шанувальники електронної музики відчули себе осиротілими. 34-річну продюсерку, композитора, співачку та транс-активістку, відому під ім’ям SOPHIE, називали головною надією електронної сцени.

Не дивно. У сім років вона вже тягала касети з колекції батька, великого шанувальника електронної музики. О дев’ятій отримала у подарунок на день народження синтезатор. А в десятирічному віці опинилася на першому у своєму житті рейв-фестивалі в Шотландії, де нарешті почула та побачила на власні очі своїх улюбленців Kraftwerk та Orbital.

У 2017 році SOPHIE зробила камінг-аут як трансгендерна жінка, а вже наступного року вийшов єдиний сольний альбом "Oil of Every Pearls Un-Insides", номінований на премію "Греммі". Як писало видання Pitchfork, SOPHIE "перетворила електроніку в оригінальну авангардну поп-музику, що бадьорить", а її альбом став "широко визнаною віхою в прогресивній поп-музиці".

Трансгендерна металістка Міна Капуто

У традиційно сексистському важкому році трансгендендерів, м’яко кажучи, недолюблюють. Але немає таких правил, для яких не існує винятків. Серед металевих гуртів із музикантами-трансгендерами найбільшого успіху досягли ньюйоркці Life Of Agony, засновані тоді ще співаком на ім’я Кейт Капуто.

Музикант розпочав трансгендерний перехід у 37 років, чим не дуже порадував колег. "Коли Міна зізналася, що вона трансгендер, це було для нас шоком", — зізнався бас-гітарист Life Of Agony Алан Роберт.

Сама Міна, навпаки, була цілком задоволена життям, хоч і нарікала в інтерв’ю на те, що її ґендерний перехід зайняв десять років, і замість леді вона перетворилася за цей час на стареньку. Поки Капуто вирішувала свої трансгендерні проблеми, Life Of Agony мовчали довгих 12 років, але у 2017 році випустили альбом "A Place With No More". Музика гурту за ці роки особливо не змінилася, але, як зазначають журналісти, ЗМІ тепер значно більше цікавить особисте життя вокалістки, ніж творчість Life Of Agony.

Дженезіс Пі Оррідж: двоє в одному

Дженезіс Пі Оррідж (псевдонім Ніла Мегсона, 1950-2020) був легендарною фігурою: художник-перфомансист, творець культових груп Throbbing Gristle та Psychic TV (з якими двічі відвідав Київ, у 2015 та 2016 рр), засновник тоталітарної секти, винахідник стилю "індустріальна музика", що вплинула на світ андеграунду і не тільки – варто згадати тих же Rammstein, які досягли всесвітньої популярності.

Пі Оррідж все своє життя надихав, дивував, провокував оточуючих його людей. Через переслідування владою йому навіть довелося в якийсь момент змінити Лондон на більш ліберальний Нью-Йорк. Його трансгендерний перехід став такою самою художньою провокацією, як і все, що робила ця дивна людина.

У 2003 році разом з дружиною Леді Брайєр Джей він відкрив серію перфомансів Breaking Sex, присвячених злиттю чоловічого та жіночого в єдину андрогінну істоту, тобто з ознаками обох статей. Для досягнення зовнішньої ідентичності художники зробили низку пластичних операцій (зокрема Пі Оррідж впровадив собі грудні імплантати). І хоча проект не був завершений через смерть Леді Брайєр Джей у 2007 році, Пі Оррідж до кінця своїх днів називав себе "ми", маючи на увазі покійну дружину також.

Раніше "Телеграф" писав, чому участь темношкірих акторів в історичних фільмах та серіалах викликає скандал.