"Я бачив шматки тіл": маріуполець розповів, як морем втікав з обложеного міста

Читать на русском
Автор
71823
Дмитро Юрін врятувався з Маріуполя вплав через море
Дмитро Юрін врятувався з Маріуполя вплав через море. Фото Колаж "Телеграфу"

Чоловік проплив чотири кілометри морем, аби врятуватися від обстрілів.

Російські окупанти не полишають спроб взяти обложений і буквально зрівняний з землею через численні обстріли Маріуполь. Місцевим мешканцям дивом вдається евакуюватися, а історії деяких просто вражають. Так, маріупольцю Дмитру Юріну вдалося залишити місто морем — він проплив чотири кілометри.

Історію порятунку українця з напівзруйнованого міста розповіла британська газета The Guardian.

Надійне джерело новин про війну – підпишись на наш Telegram

Чоловік розповів, що рішення покинути місто він прийняв після того, як російські окупанти 16 березня скинули потужну бомбу на Маріупольський драматичний театр.

"Я бачив тіла та шматки тіл. Я витягнув одну жінку, потім дівчинку, потім хлопчика. Усі були поранені. Ноги хлопця не рухалися. Він кричав. Мої руки тремтіли. Я був весь у крові", — розповів Юрін.

Після порятунку людей чоловік повернувся до укриття і зрозумів, що з міста треба тікати. З його слів, того дня він одягнув на себе рибальські штани та знайшов чотири пусті п'ятилітрові бутлі, які обв'язав навколо себе. Ввечері того ж дня Дмитро Юрін пішов на пляж у Маріуполі, якийсь час йшов берегом, а потім пірнув у воду.

Дістатися вплав до найближчого більш-менш безпечного населеного пункту — це було село Мелекіне — чоловікові вдалося за 2,5 години. На шляху до свого порятунку він подолав чотири кілометри.

За словами Дмитра Юріна, у селі його прихистило подружжя пенсіонерів, а вже наступного дня він зміг сісти в мікроавтобус, який їхав до окупованого Бердянська, і вже звідти евакуювався на підконтрольну Україні територію.

Дмитро Юрін проплив морем 4 кілометри, щоб врятуватися з Маріуполя
Дмитро Юрін проплив морем 4 кілометри, щоб врятуватися з Маріуполя

Раніше "Телеграф" повідомляв, як з Маріуполя вдалося врятуватися 39-річній жінці з двома дітьми, які й досі ховають хліб від страху, що знову будуть голодувати.