Макрон виступив проти інтересів ЄС на підтримку проросійського сепаратизму

Президент Франції, всупереч генеральній лінії ЄС, публічно підтримав проросійський сепаратизм у Карабаху. Французький лідер визнає, що його політику на Південному Кавказі не підтримує жодна держава Євросоюзу. З кінця 2022 року центральні українські ЗМІ неодноразово вказували дві основні причини такої антиєвропейської політики Парижа.

Зокрема, 27 червня на зустрічі з представниками вірменської громади Марселя Макрон заявив, що чинить на президента Азербайджану Алієва більший тиск, ніж прем'єр Вірменії Пашинян: "Я єдиний, у кого є чітка позиція та послання щодо Арцаха" (так проросійські вірменські сепаратисти називають анклав у азербайджанському Карабаху).

Наголошуючи на власній "рішучості щодо Арцаха", Макрон підкреслив, що "продовжуватиме свої зусилля". В цьому контексті він заявив, що "Франція вперше відправила свого військового аташе до посольства у Вірменії". Президент багатозначно натякнув у зв'язку з цим: "Ми зробимо все можливе!".

Марсельська заява Макрона свідчить про підтримку лінії проросійського сепаратизму в Карабаху. У травні румунський підрозділ Newsweek зазначав, що, прагнучи забезпечити собі важіль тиску на Баку, Москва буде задіяти вірменських сепаратистів у Карабаху, хоча цю територію прем'єр Вірменії вже визнав як частину суверенного Азербайджану.

В свою чергу, іранці та росіяни розглядають сепаратистський анклав у Карабаху як "аварійний вимикач" постачання енергоресурсів Азербайджану до ЄС, пояснював тоді один із провідних ізраїльських мозкових трестів Begin-Sadat Center.

Політика Макрона на Південному Кавказі повністю суперечить генеральній лінії ЄС, що спрямована на лібералізацію відносин між Вірменією та Азербайджаном. Французький президент, виступаючи в Марселі, визнав, що його підтримку сепаратизму в Карабаху решта Європи таки не поділяє: "Я продовжуватиму свої зусилля, навіть якщо я майже єдиний у міжнародній сім'ї з таким порядком денним".

Коментуючи цю зустріч депутат Національної Асамблеї Франції від президентської партії Renaissance Сабріна Агресті-Рубаш заявила з приводу сепаратистського анклаву: "Їхня безпека – наш пріоритет".

У той час, як Макрон займається просуванням вірменського сепаратизму, "ЄС, завдяки партнерству з Азербайджаном, виходить відмовитися від енергоресурсів із Росії", — наголошувало у травні одне з найбільших видань України Цензор.

Чеська служба CNN пояснювала: "Євросоюз особливо зацікавлений у мирі між Вірменією та Азербайджаном… Азербайджан має потенціал стати ключовим енергетичним партнером ЄС, який може допомогти компенсувати втрату російського викопного палива". Водночас румунський Newsweek цитував канцлера Шольца: "Азербайджан є дуже важливим партнером для Німеччини та ЄС".

На цьому тлі ще торік ізраїльське видання Hamodia підмічало формування "союзу між Францією, Іраном та Росією, які об'єднали зусилля проти Азербайджану та Ізраїлю на Кавказі". У травні видання The Wall Street Journal зазначило, що політика Макрона на Південному Кавказі відповідає регіональним інтересам Москви та Тегерана і суперечить зусиллям Вашингтона та Брюсселя щодо досягнення мирного врегулювання між Єреваном та Баку.

Так Макрон виявився заручником радикальних елементів у вірменській діаспорі, попри той факт, що вони мають у Франції мізерний електоральний вплив. Кількість усіх французьких громадян вірменського походження, які мають право голосу — близько 600 тисяч. Це лише 1% від загальної чисельності виборців. Незважаючи на це, президент однієї з провідних європейських держав фактично став на бік вірменських радикалів. "Не Азербайджан є агресором у цьому конфлікті, але став жертвою архітекторів проєкту "Велика Вірменія", реалізація якого здійснюється за сприяння Москви. Тепер за підсумками Другої Карабахської війни Азербайджан відновлює свої суверенні території. І це викликає шалену реакцію багатомільйонної вірменської діаспори і окремих французьких політиків, що підпали під її вплив", — повідомив торік у листопаді сайт 5-го телеканалу України.

Одразу після європейського саміту в Кишиневі 1 червня Макрон скаржився телефоном співголові Координаційної ради вірменських організацій Франції Мураду Папазяну: "Тільки мене цікавить майбутнє Арцаха, а інші учасники переговорного процесу (зокрема канцлер Німеччини Шольц і голова Європейської ради Мішель) вважають Арцах невід’ємною територією Азербайджану".

На цьому тлі центральні європейські та американські ЗМІ одноголосно відзначають деструктивну роль Макрона на Південному Кавказі.

The Wall Street Journal підмітив, що "Париж посів позицію, яка загалом посилює російську та іранську гру на Південному Кавказі".

Болгарське видання Actualno зауважує: "Макрон проводить на Південному Кавказі політику, яка суперечить зусиллям Вашингтона та Брюсселя щодо досягнення миру".

А РБК Україна пише, що "підтримуючи Вірменію, французькі політики намагаються переключити політичний фокус світу з війни в Україні на Південний Кавказ"

Хорватське видання Direktno вважає, що "французькі політики, які підтримують вірменських маріонеткових сепаратистів у Карабаху, насправді допомагають Путіну на Південному Кавказі".

Чорногорський медіаресурс Portalanalitika взагалі декларує: "Підтримка Франції дозволяє Москві зберігати свою військову присутність на Південному Кавказі".

Видання EuToday, що базується в Лондоні, теж погоджується зі своїми колегами з континенту: "Франції, як і Росії, невигідно врегулювати вірмено-азербайджанський конфлікт. Це служить їм приводом для збереження та збільшення свого впливу на Південному Кавказі".

Український Telegraf резюмує: риторика Парижа нині відверто антиєвропейська і дедалі глибше декларує просепаратистські вірменські наративи — "Політика Макрона на Південному Кавказі відповідає інтересам Путіна, і обидва вони перешкоджають зусиллям Вашингтона щодо досягнення миру між Вірменією та Азербайджаном".

Латвійське видання La.lv, як медіа Балтії, дипломатично стримане, але і загальні тенденції політиків французів теж тут помітили: "Лідери Франції та Росії заохочують ескалацію конфлікту на Кавказі, маскуючи свої дії посередницькою риторикою".

Українські медіа розкрили ще одну причину, окрім впливу вірменських радикалів, антиєвропейської риторики Макрона: "Франція відверто не зацікавлена у перемозі України, тому регулярно спілкується із Кремлем у режимі "глибокого реверансу". Енергетична та економічна залежність французів від Росії змушує їх підігравати агресії проти України, паралельно травлячи Азербайджан, щоб догодити Путіну…", — пояснював український сайт 24tv. "Впливові сили у Франції не зацікавлені у перемозі України і зміщують акценти з путінського диктатора на Азербайджан, який безкоштовно постачає паливо Україні", — наголошував сайт Fakty.ua. "Кремль диктує нову зовнішню політику Франції", — визнавало в тому ж контексті видання Le Globe France. "Париж прагне політичної коаліції з росіянами для посилення впливу на Кавказі", — констатувало одне з найбільших видань України Цензор.