Раптом почало двоїтися в очах, а за добу відлік пішов на години: відомий композитор просить допомогти побороти рак

Український музикант мріє повернутися на сцену

Павло Дремлюженко — відомий український музикант, композитор та аранжувальник. Він працював з багатьма зірками нашої естради — Тіною Кароль, Іриною Білик та іншими. Зараз чоловік у Польщі, де переніс серйозну операцію та численні хіміотерапії, щоб побороти онкозахворювання. Друзі-поляки зробили все від них залежне, аби наш земляк отримав шанс на життя. Тепер — наша черга. На Павла чекає тривала реабілітація власним коштом – не менш як два роки. Ліки дуже дорогі. Родина Дремлюженка у Києві продала машину, велосипеди та інше рухоме майно. Сам Павло був змушений продати навіть свої музичні інструменти, але розплатитися власними силами — непосильно для його родини.

"Ми спілкувалися по відеозв'язку. У Павла зараз нема звичної бороди та густого чорного волосся – наслідки хвороби та курсу лікування. Біда прийшла з початком війни. І не обійшлося без дива", — розповідають друзі музиканта.

З чого все почалося?

– Ми жили у Броварах, – згадує Павло. — 24 лютого поряд з нашим будинком був приліт, одразу загинуло 12 людей. Ми, як і всі, не розуміли, що відбувається. Треба було їхати у безпечне місце. Я вирішив спочатку убезпечити сім'ю, а сам пішов у київську тероборону. Мені дали автомат, навчили користуватися. Тоді почав чергувати, був на вахті.

Дружина з дітьми якийсь час пожила на заході України. Коли там піднялися ціни на житло, вони поїхали до Польщі до родичів. В однокімнатній квартирі було дуже тісно, тож дружина по допомогу звернулася до знайомого польського лікаря, у якого проходила лікування кілька років.

Лікар погодився допомогти моїй родині. Вони переїхали до приватного готелю у маленькому містечку, але їх поселили в кімнати для технічного персоналу. Ситуація була не найкраща, погіршувало все те, що вся моя сім'я захворіла на коронавірус. Вони були ізольовані, магазинів поряд нема (готель у лісі), заходити до них боялися.

Після чергового дзвінка від дружини, я прийняв рішення поїхати до них, щоб чимось допомогти. Я був виїзним – троє дітей. Коли здоров'ю сім'ї вже нічого не загрожувало, дружина повідомила, що поляки відкрили програму для онкохворих українців – безкоштовно роблять операції. А мій батько в Новоукраїнці (на Кіровоградщині. — Ред.) чекав на таку операцію, яку кілька разів переносили. Тож ми його викликали до Польщі.

Батька готувалися оперувати, я возив його до клініки, і в якийсь момент, за кермом, я усвідомив, що попереду бачу не одну машину, а три. Мені сигналять, я не можу сконцентрувати погляд. Була підозра, що проблеми із зором.

Я планував поставити батька на ноги, відвезти додому, заїхати до Кропивницького і потім залишитись у Києві. Але не склалося. Перевірили зір – жодних патологій. Призначили КТ головного мозку, перевірили — норма. Тоді лікар порекомендував залишитись у клініці на обстеження та зробити МРТ. Завдяки страховому полісу це було безкоштовно. Декілька днів очікування черги я перебував у палаті. Мене докладно вивчали. Взяли кров із вени. За дві години знову. Ще за дві години – те саме. Потім ще. В результаті мені сказали, що у понеділок з аналізами було все чудово, а в середу у 400 разів збільшились лейкоцити.

Лікар-жінка з іншого відділення зателефонувала всім лікарям міста, вони зібрали консиліум, я зателефонував другу, щоб той перекладав. Повідомили, що маю гострий рак крові. Якщо нічого не зробити, жити лишилося недовго.

Тоді почалося лікування, шансів було мало

За розповіддю Павла, у лікарні, де він перебував, не могли нічого вдіяти. Спеціалізована клініка була за 150 кілометрів, у Катовіце. Потік хворих шалений, своєї черги чекають три -чотири місяці.

- Я не знав, що робити. Тоді весь консиліум, кожен лікар від себе, написали листи із проханням мене госпіталізувати. Відлік часу йшов на години, мене прийняли до клініки. Це було диво.

Зробили біопсію кісткового мозку. Діагноз підтвердився. "Хороша", якщо можна так сказати, новина була в тому, що гострий рак швидко прогресує. Його легко виявити, бо він агресивно себе проявляє. Але шанс на життя – до 20 відсотків.

Дружина підписала згоду на хіміотерапію. Сказали: якщо терміново не почати це робити – максимум, три-чотири дні маю. Ще аналізи… У головному мозку рак не виявлено. А у спинному — 80 відсотків уражено, а кістковий — уражений повністю.

На жаль, я не знаю, звідки це взялося. Я навіть на нежить ніколи не хворів. Займався спортом, бігав по 5 кілометрів, тягав штанги, плавав у басейні, ходив у сауну та подорожував. І всіх оточуючих мотивував на спорт і здоровий спосіб життя.

Потім почалася жорстка "хімія". У день через мене пропускали по 15 літрів ліків. Все вливали крізь аорту серця. А потім сталося Боже диво, знайшовся для мене донор. Моє лікування коштувало 860 тисяч євро. З них я заплатив 30 тисяч.

Через ізоляцію мені не можна жити у квартирі, лише у приватному будинку. Нам вдалося знайти таки, вся родина робила ремонт, щоб знизити квартплату. Вони цим, зрозуміло, ніколи не займалися, але впоралися: кахель клали, гіпсокартон, шпалери клеїли, фарбували стіни. Тепер маю свою ізольовану кімнату. Поки що виходити ризиковано…

Тепер на музиканта чекає тривала реабілітація – не менше двох років. Ліки дуже дорогі. Щоб розплатитися, Павло продовжує працювати. Він не відмовляється від замовлень на написання музики. Усього за чотири дні він написав трек до зарубіжного фільму. Якщо у мирний час така робота оцінювалась у 1000 і вище доларів, то цього разу Павло погодився на будь-яку суму. Йому переказали 50 доларів.

Музикант мріє повернутися на сцену

На своїй сторінці в Instagram Павло ділиться дописами, у яких пише, що дуже сумує за музикою. Тож зараз, коли є можливість хоч трохи позайматися улюбленою справою, він одразу це робить. "Люблю музику. Це неймовірне щастя — звучати, жити, дихати".

Щоб допомогти чоловіку, ви можете зробити донат на будь-яку суму. Адже коли питання стоїть між життям та смертю, кожен внесок має свою цінність. Попри тяжкий стан здоров’я, Павло сповнений життя і вірить в диво.

Privat: 4149437868547223.

PayPal: Pavdrem@gmail.com