Стріляли під ноги та погрожували зґвалтувати шваброю: російський військовий розповів про тортури над полоненими українцями

Читать на русском
Автор
2755
російські військові
російські військові

Російські військові в Україні поводяться як садисти та психопати – колишній офіцер армії Росії

Після трьох місяців служби в Україні з російської армії звільнився лейтенант Костянтин Єфремов, який був командиром взводу розмінування у 42-й мотострілецькій дивізії.

В інтерв’ю Фаріді Курбангалєєвій офіцер розповів про жорстоке побиття і катування українських полонених — як військових, так і цивільних осіб. За його словами, у чоловіків стріляли з пістолета та погрожували їм зґвалтуванням шваброю. Єфремов, який зараз виїхав до США, — офіцер найвищого рангу, який погодився розповісти про це відкрито.

Оскільки для прочитання статті потрібна підписка на сайт Курбангалєєвої, витяги з матеріалу публікує в соціальній мережі опозиційний блогер Рустем Адагамов, відомий багатьом у мережі як автор блогу drugoi.

"Вранці 24 лютого ми всі почули гуркіт артилерії, і я побачив, як на техніку почали наносити знаки Z. Я зрозумів, що насправді почалася війна. Я підійшов до свого командира батальйону майора Дутова і говорю: "Я хочу звільнитися, не хочу у цьому брати участь". На сьогоднішній день мій стаж [військової служби] — 9 років 11 місяців, і я не брав участі ні в анексії Криму, ні в бойових діях на Донбасі, я взагалі не був на території України, не був і в Сирії. За моїми особистими переконаннями, це було як… Знаєте, таке слово є сленгове — зашкваритися. І коли почалися чутки, що буде війна, я вирішив, що звільнюсь, якщо це почнеться", — цитує колишнього офіцера Адагамов.

Основним заняттям окупантів у перші тижні після вторгнення були, за словами російського лейтенанта, пошук їжі та пограбування всіх жител в окрузі.

"…Військовослужбовці, які жили в цьому особняку, ловили в ставку і жерли японських коропів — вони помаранчеві, червоні, їх тримають задля задоволення. Розумієте рівень? Дивишся на цього солдата, сержанта, офіцера, і йому навіть рота відкривати не треба, на його особі написано, що він дебіл. Як у Булгакова Шарікови. Вони сейф там роздербанили, перерили всі речі, все було вгору дном. У господаря була бібліотека — вони всі книги перевернули. Може, хотіли в книжці знайти гроші?, — розповів Єфремов.

Тоді ж, у перші тижні він зіткнувся і з випадками знущання з полонених. Особливо вирізнявся у цій справі якийсь полковник Шопаго, заступник командира дивізії з виховної роботи.

Якось у частину привезли трьох українців, і Шопаго сам почав їх допитувати та катувати. Напившись, як остання тварюка — так, що ледве стояв на ногах — він починав допит, вимагаючи "назвати імена націоналістів".

"Він говорив: "Я знаю, що серед вас є командири-націоналісти різних ступенів і їх позивні". Полонені йому не могли нічого відповісти, через це він сердився. а навіть якщо й були, вони могли взагалі нічого про них не знати, бо серед них не було офіцерів, це були два водії й снайпер, від якого йому взагалі знесло дах. Він казав йому, що його друга вбив снайпер, просто бив його ", — розповідає Єфремов.

Полковник Шопаго ще мав компаньйона — його шістку майора Дутова. Він знайшов собі якусь дерев’яну биту, і коли полковник кричав на полоненого, цей майор підскакував і бив його їй по колінах, по пальцях. Полковник Шопаго міг дістати пістолет, приставити до голови бранця і сказати: "Я зараз вважатиму до п’яти, до десяти, до трьох, і якщо ти не назвеш імена націоналістів, я тебе застрелю". І рахував. Коли рахунок закінчувався, полонений із зав’язаними очима просив змилуватися, кричав: "Я не знаю, клянуся всіма своїми рідними та дітьми, я все сказав!", і полковник стріляв йому під ноги, ліворуч від голови та праворуч від голови. Він міг за вечір розстріляти 30–40 набоїв.

Також Шопаго міг спустити штани з бранця, сказати, що зараз зніме на відео, як тому засовують швабру. Кликав когось за шваброю, погрожував, що відправить відео близьким [полонених], родичам.

"Але до такого не дійшло, бо всі розуміли, що у полковника біла гарячка, і ніхто йому швабру не ніс. Але він все ж зламав бранцю ногу нижче коліна, зламав йому кістку", — ділиться колишній російський офіцер.

Також Єфремов розповідає про стосунки з місцевим населенням, серед яких знаходив однодумців, бо сам вважає путіна "ублюдком", а повалення Януковича – справедливим.

Знайшлося в його оповіданні і місце для опису дій "днр-івців", які знімали обручки з трупів убитих військових.

При цьому себе екс-лейтенант не вважає винним у тому, що відбувалося на окупованих територіях, оскільки "не мародерував" і "не чинив військових злочинів". Він просто "ставив міни як військовослужбовець регулярної армії", не звертаючи уваги на таку "дрібницю", як те, що на них згодом підривалися й мирні люди. Хоча Єфремов і робить застереження, що "по совісті людській" злочини він, звичайно, скоїв.

"Я перепрошую у всього українського народу за те, що прийшов зі зброєю на їхню землю. І дякую Богу, що не відібрав нічого життя і сам не втратив свого", — зазначає окупант.

Звичайно, важко було б очікувати інших слів від людини, яка збирається отримати посвідку на проживання в США.

За великим рахунком, українцям і не потрібні його прохання про прощення. Адже багато хто в нашому суспільстві давно зрозумів, що єдиним "стовідсотковим" звільненням від загарбників може бути тільки їхнє знищення. Ну і, звичайно, осуд у Гаазі – тих, кому пощастить залишитися живими.