Під час повномасштабної війни Міноборони намагається повернути своє майно - до чого тут олімпійський чемпіон Микола Мільчев

Будівлі та споруди стрілецького стенда на понад 2 000 кв. м на Одещині мали належати Міністерству оборони України. Утім на початку нульових перейшли у приватну власність. Суди за повернення тривають вже не перший рік, однак віз і нині там. Ми намагались розібратись, хто і як розбазарив держмайно і чи справді українська Феміда не така вже й сліпа, а натомість викрили цілу корупційну схему за участі олімпійського чемпіона зі стендової стрільби Миколи Мільчева. Що й до чого — читайте в розслідуванні.

Хронологія подій

Отже, почнемо з того, що будівлі та споруди стрілецького стенда, про який йдеться, розташовані за адресою: Овідіопольський р-н., с. Нова Долина, вул. Крупської, буд. 2-д. Все це було зведено ще за часів Союзу, в період між 1970 та 1986 рр. За радянських часів це майно належало військово-мисливському товариству ЗС СРСР. Після розвалу "совка", згідно з законодавством, майно мало перейти у власність Міноборони. В нашому випадку — це 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу.

І ось тут починається незрозуміла "абракадабра". З небаченого дива в лютому 2003 року голова Овідіопольської РДА дає розпорядження: право власності на будівлі та споруди стрілецького стенда визнається за Південною регіональною організацією товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, а Овідіопольське РБТІ зобов`язано підготувати правоустановчі документи. Невдовзі було видано і свідоцтво. А ще через місяць між військовими рибалками й мисливцями та ТОВ "Спортінг" було підписано договір купівлі-продажу споруд стрілецького стенда. Але майно належало державі, а значить, тільки Кабінет міністрів мав право на відчуження цього майна. При цьому слід пам'ятати, що право на постійне користування землею під цими спорудами незмінно належить військовим рибалкам і мисливцям — тобто Міністерству оборони України. Таким чином ТОВ "Спортінг", вірогідно, незаконно стало власником стрілецького стенда, але 12 га землі під ним згідно з законодавством не може бути ні відчужено, ні здано в оренду.

Загалом, рокіровка з державним майном тривалий час Міноборони турбувала мало, але після буремних подій 2014 року МО звернулось до суду. Ба більше — у 2016 році Господарський суд Одеської області постановив: вказані розпорядження Овідіопольської райдержадміністрації Одеської області під номером 126 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно — незаконні та мають бути скасовані. Це рішення підтвердили апеляція та касація, а невдовзі київський Господарський суд зобов`язав Товариство військових мисливців та рибалок ЗСУ повернути на користь МО майно. Але з 2020 року справа так і не зрушилась з місця — суд хоч і визнає, що майно вибуло з державної власності поза волею власника, але через те, що прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду, позовні вимоги не задоволені. Тобто у держави землю вкрали незаконно — це доконаний факт. Але за строком давності суд нічого не може вдіяти.

Хто вигодонабувач?

Як казав класик: якщо зорі запалюють — отже, це комусь потрібно. Кому? Щоб це з'ясувати, ми звернулись до аналітичної платформи You Control. За даними, вказаними там, власником ТОВ "Спортінг" є Інга Миколаївна Мільчева. Сама компанія була створена у 2003 році, в березні. Нагадаю — Овідіопольська РДА почала процедуру з виведення майна наприкінці лютого того ж року. Чи це тільки у нас склалось враження, що ТОВ "Спортінг" був створений наче під подію? А вже в травні з новоствореним підприємством був укладений договір купівлі-продажу.

Ім'я самої Інги Мільчевої ні про що не говорить, однак якщо на тому ж You Control подивитись зв'язки, — то пазл складається доволі інтригуючий. Інга Миколаївна проходить за спільним майном через декларації Миколи Мільчева — олімпійського чемпіона 2000 року зі стендової стрільби. Отакої. Сам Микола Мільчев щасливий власник Спортивно-мисливського приватного підприємства "Олимп" (чому назва підприємства пишеться не відповідно до норм української мови — не зрозуміло, але це не автор пише з помилкою, помилка, вочевидь, на папері. — Авт.). Після того, як у 2021 році ТОВ "Спортінг" виграв касацію у МО, право власності на нежитлові будівлі та споруди стрілецького стенда, перейшли у власність від ТОВ "Спортніг" до самого олімпійця Мільчева на підставі акту прийому-передачі об’єкта нерухомого майна. А за деякий час багатостраждальні споруди опинились у власності Мільчевського "Олимпу".

І ось тут починається найцікавіше. Як ми пам'ятаємо, право на землю під стрілецьким стендом належить МО. Відповідно, будь-яка забудова на цій території без згоди власника — незаконна. Важко уявити, що МО, яке наразі судиться з Мільчевим, таку згоду надало. Та й не могло дати згідно з законодавством. Однак у 2022 році, вже під час повномасштабної війни, на цій території постав… "маленький свічний заводик"… Тобто ресторанчик. Документально — з'являється нова адреса. Єдину Крупську 2-Д поділено на Д та Е. А невдовзі фіксується перехід права власності від СМПП "Олимп" на новостворений об’єкт РВПН 2624546251100, Крупської 2 Е з площею 260,1 кв. м. До речі, щодо ресторанчика. Згідно з будь-якими будівельними нормами, будувати можна або на своїй землі, або на орендованій. В базі даних горезвісної ДАБІ фігурує декларація про початок та завершення будівництва. А в ній — той самий акт на право користування землею, який закріплює це право за Міноборони. Однак одеська ДАБІ не помітила, що власник землі вказаний невірно.

Хто живе на "Олимпі"?

Микола Мільчев нівроку влаштувався на своєму стрілецькому стенді. За даними Міністерства молоді та спорту України, за останній передвоєнний 2021 рік "Олимп" 6 разів приймав чемпіонати, кубки та навчально-тренувальні збори. Загалом, за 2021 рік стенд Мільчева отримав від держави близько 1 000 000 грн наших з вами податків тільки за оренду. При цьому інші стенди в Україні отримали всі разом всього 36 000 грн, а всі чемпіонати, і кубки та тренування проводились на "чесно" викраденому майні. Однак це нікого жодного разу не засмутило. Крім того, згідно з документом від Мінспорту на той же рік, було закуплено для навчально-тренувальних зборів 160 000 мішеней та 90 000 патронів. При цьому, за твердженням членів збірної, на зборах кожному з 10-12 спортсменів видавали аж по 718 патронів та мішеней. Ймовірно, 80-90 % від закупленого Міністерством пішло у приватну комерційну діяльність стенда. Цікаво також, як мішені списувалися, адже їх придбали вдвічі більше, ніж патронів.

Ще далекого 2012 року спортивна громада обурювалась: стендова стрільба в Україні дорівнює Мільчеву. На той час олімпієць став головним тренером збірної. Однак і це тоді викликало двоякі реакції: головного тренера зі стендової стрільби мають обирати, а не призначати. Мільчева ж ніхто не обирав, натомість обрали іншого, Віталія Грибовського, у співвідношенні 2 до 8, утім призначили все одно… Мільчева. Скаржились тоді й на те, що сам він не бере участі у національних, внутрішніх змаганнях, проте продовжує їздити на Олімпіади та міжнародні змагання, як учасник, що нівелює цінність загальнонаціональних змагань.

Спільнота спортсменів зі стендової стрільби — це замкнуте коло людей. Всі знають один одного чи не з юніорства. Через це кожен має власний досвід спілкування з Миколою Мільчевим. Багато спортсменів не наважуються говорити з журналістами під власним ім'ям. Адже на кону — кар'єра. Але і мовчати про певні ситуації також більше не бачать можливості. Серед них чемпіон зі стендової стрільби Олексій (ім'я змінено з етичних міркувань). Олексій знає Мільчева не перший рік. Він відзначає: "Завдяки своєму життєвому досвіду в даному виді спорту він умів тиснути морально на спортсмена (не зі своєї команди) щоб той не міг досягти наміченої мети, а його спортсмени були першими".

Цікаву історію розповів і багаторазовий чемпіон всеукраїнських змагань Едуард Циганенко: "У 2011 році я став чемпіоном України, переможцем та призером кількох Кубків України, а Вадим Денчик був завжди у призах. Ми звернулися до головного тренера збірної Миколи Мільчева з проханням включити нас у заявку на Кубок світу у Мариборі та чемпіонати світу та Європи у Белграді. Знаючи ситуацію з фінансуванням, ми готові були їхати власним коштом. Але Мільчев сказав, що показаний нами результат маленький. А ми ж виграли та стали призерами! Врешті-решт він сказав, що треба заплатити по 300 євро, як зробили наші колеги, яких ми обстріляли з великим відривом, і тоді поїдемо. Звичайно, такий варіант нас не влаштував".

Сам Вадим Денчик, майстер спорту зі стендової стрільби, загинув на фронті наприкінці минулого року в боях на Харківщині. Про нього згадує інший спортсмен, Олександр Квятківський: після тієї історії Мільчев і міністерство намагались вигнати Денчика зі спорту. І це не одиничний випадок. Так само за критику головного тренера і відповідального відомства зі спорту намагались вигнати й самого Олександра. Втім, Олександр має юридичну освіту, і йому вдалось відстояти своє право і право Вадима займатись улюбленою діяльністю.

Олексій також стикався з подібною ситуацією: "Для своїх спортсменів він робив все… Або вигляд, що робить все, але… За невелику плату в розмірі 1000 євро… І у тебе все буде для тренувань. Особисто для мене він нібито надав базу для тренувань, і нібито обіцяв допомогти тим, чим зможе, і цю допомогу я чекаю донині. Ну і в пріоритеті завжди стояли спортсмени з Одеси, я вважаю, що упереджене ставлення було до всіх регіонів, крім Одеси".

Чемпіон зі стендової стрільби з Чернігова Павло Гармаш пригадує свою історію знайомства з Миколою Мільчевим. Каже: мав вже певну репутацію та успішний бізнес, до нього Мільчев не звертався з подібними пропозиціями, але знає достеменно: через це пройшли його товариші.

До речі, про гроші. Ще 10 років тому спортсмени розводили руками: багато стрільців виїжджають на міжнародні старти власним коштом, але як витрачаються гроші, які спортсмени в складчину збирають на потреби федерації — велике питання, адже спортсменам ніхто не звітує. Натомість ходили чутки про те, що кошти з держфінансування Мільчев розподіляв самостійно і, за інсайдерською інформацією, продовжує це робити, але вже як власник "Олимпу", який на сьогодні став монополістом у стендовій стрільбі.

"Не уточнюватиму кількість, — каже Олексій, — але пару документів ми, як учасники збірної, підписували про одну кількість, виділену на збори, а отримували половину, наприклад, видавали на папері 2500, а отримували ми 1000—1500 патронів. І нам натякали що з цієї суми патронів потрібно залишити міністерству (Міністерству молоді та спорту. — Авт.), "віддячити".

Павло зазначає, проблема не тільки у патронах чи харчуванні — вона комплексна, гроші кудись уходять, але невідомо куди: "Всі називають олімпійською базою те, що було збудовано ще при Союзі. З нового додався лише ресторанчик-генделик. Але ж це про відпочинок, а не про спорт. Головний тренер — це менеджер, він має вдосконалювати свій напрямок. А у нас що? Шляхетний вид спорту занепадає".

Олександр Квятківський каже: "В олімпійську програму входять змагання у двох дисциплінах — круглому стенді (або скіті) та траншейному стенді (або трапі). В усьому світі найпопулярніший вид — траншейний стенд. Однак Мільчев свого часу здобув олімпійське золото саме зі круглого стенда. Відтоді за 23 роки не було нічого зроблено для інших видів стенда. Ба більше, оскільки сам головний тренер ігнорує для себе участь у внутрішніх змаганнях, а для інших спортсменів виграти й посісти призові місця на загальнонаціональних турнірах нічого не означає, адже, як ми бачимо, має значення лише певна "лояльність" головного тренера, то і результат на міжнародних змаганнях — відповідний".

"В США як: зайняв перше місце у внутрішньому чемпіонаті — їдеш на міжнародний. Сваришся ти чи не сваришся з тренером, сваришся чи не сваришся з міністерством. Бо це демократія. Тому вони перемагають. Тому вони найсильніші у цьому виді спорту, — веде свою розповідь Олександр далі. — У нас їде Мільчев. Як учасник. А збірна залишається без тренера. Якщо ти плануєш стріляти, то тренувати ти не зможеш. Не вистачить концентрації. Колі що цікаво — виступати самому і красти гроші на поїздках. Якщо порахувати, скільки країна вклала у нього грошей — то це кілька мільйонів доларів тільки на міжнародні поїздки".

Після таких одкровень спортсменів стає очевидно: повертати державі ласий, хоч і незаконно отриманий об'єкт, ніхто не збирається. Як і йти з займаної посади.

"В ідеалі потрібен новий керівник цього виду спорту. Мільчев, якщо хоче, може залишитись спортсменом, він може тренувати команду Одеси, він може входити в склад тренерів України або якийсь колегіальний орган, де все буде прозоро, ясно і зрозуміло. Але однозначно він не може бути головним тренером і управляти цим видом спорту. Це факт", — резюмує Павло.

Олександр йде ще далі: каже, що таке явище, як Мільчев, не могло б існувати при іншій моделі роботи Міністерства молоді та спорту: "Ось ви ходите спортзал, цікавитесь спортом, а в міністерстві сидять десятиліттями чиновники, які вважаються тренерами, які не знають про існування спортзалів взагалі. Вони спортом не цікавляться. На цей спорт міністерство, припустимо, виділяє 4—5 млн грн на рік. На спорт піде в кращому випадку один. Ви думаєте тамтешні чиновники не знали про те, що стенд Мільчева — незаконний? Та ж, звісно, знали. Я їм про це особисто писав".

Зв’язатись з самим Миколою Мільчевим під час роботи над матеріалом не вийшло, однак наша редакція завжди готова подати і його позицію.

Що відбувається довкола землі та споруд на ній станом на зараз?

У 2021 році у відділі контролю за обігом зброї Нацполіції України заявили: дозволу на право відкриття і функціонування стрільбища або стрілецького тиру ані "Спортінгу", ані будь-якій іншій організації за зазначеною адресою ніхто не надавав. Виходить, всі ці гроші десятки років виділялися Міністерством молоді та спорту на це стрільбище, а воно і не стрільбище зовсім? І жодного документа на право функціонування як стрільбища контора Миколи Мільчева ніколи не мала. Невже чиновників дурили? За словами Олександра Квятківського: всі все знали. Всі, хто в міністерстві відповідає за даний напрямок, знаходяться на посадах той самий проміжок часу, що і Мільчев. Всі отримують зарплатню за розвиток цього виду спорту, але, вочевидь, ніякого розвитку немає. Є тільки незаконне збагачення чиновників. До речі, наразі зареєстровано досудове провадження за ст. 190,364 КК України щодо діяльності цих горе-діячів.

Але повернімось до стрільбища. На сьогодні є судові рішення, що підтверджують неправомірність набуття ТОВ "Спортінг" державного майна. І рішення про строк давності. Однак прокуратура також не сидить склавши руки. Нещодавно до суду було подано новий позов, але вже з іншим предметом — про усунення перешкод в користуванні та повернення нерухомого майна. Наразі справа розглядається Південно-західним апеляційним господарським судом.

Наш інсайдер у військовій прокуратурі каже: за місяць очікується рішення і тоді останні кроки залишаються за Міністерством юстиції — внести нові дані у реєстр. Однак оскільки у цій справі є строки давності, прогноз успішності складає 50 на 50. Тож, слідкуємо за перебігом подій.