Кінець війни: що відомо про ситуацію навколо Нагірного Карабаху 10 листопада

Вірменія і Азербайджан за посередництва Росії домовилися про закінчення війни в Нагірному Карабасі з півночі 10 листопада.

Угоду підписували по відеозв'язку президенти Росії і Азербайджану Володимир Путін та Ільхам Алієв; прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян був відсутній. Однак першим про домовленість повідомив саме Пашинян: в його фейсбуці з'явився запис про те, що він пішов на угоду «в результаті глибокого аналізу військової ситуації <...> і виходячи з переконання, що це найкраще рішення в ситуації, що склалася».

«Аналіз військової ситуації» - справді важкої для вірменських сил - і тексту договору показує, що він може де-факто врятувати невизнану республіку. Путін заявив, що угода «піде на користь всім».

Основні пункти договору:

• На лінію зіткнення вводяться російські миротворці.

• Вірменський Карабах не припиняє своє існування фізично, але його майбутній статус взагалі ніяк не згадано в договорі.

• Вірменія повинна повернути під контроль Азербайджану території, які не входили до складу радянської Нагірно-Карабахської області і які вона захопила на початку 1990-х. Передача Азербайджану цих районів, поки ще зайнятих вірменськими силами, повинна відбутися в термін від 15 листопада до 1 грудня.

• Територія, власне, невизнаної Нагірно-Карабахської республіки буде скорочена за рахунок районів, які посіли азербайджанські війська під час війни в 2020 році. Серед іншого, вірмени втрачають один з головних (із стратегічної і символічної точок зору) міст Карабаху - Шушу, яка була зайнята азербайджанцями 7-9 листопада.

• Столиця вірменського Карабаху - Степанакерт, який знаходиться в 10 кілометрах від Шуші, - фактично залишиться під контролем вірмен. Він буде пов'язаний з Вірменією коридором (Лачинський коридор), який також охоронятимуть російські миротворці.

• Натомість Азербайджан отримає такий же об'єкт, що охороняється Росією коридор до Нахічеванської області - відокремленому від основної території Азербайджану територією Вірменії.

• Сторони домовилися, що на всі землі зможуть повернути біженців; судячи з того, що азербайджанські території повертаються Баку, йдеться про повернення азербайджанців в вірменську частину Карабаху; в Карабасі до війни 1990-х проживала азербайджанська меншість. Процес повернення повинен проходити за участю ООН.

• Буде створено «центр миротворчих сил», в діяльності якого, як заявив Алієв, візьме участь головний союзник Азербайджану - Туреччина. Про те, що Анкара брала участь в підготовці договору, говорить те, що перші чутки про наближення закінчення війни в Карабасі почали циркулювати саме в Туреччині.

• З тексту договору неясно, на яких правах існуватиме вірменський анклав в Карабасі. Алієв заявив, що він «пропонував їм [вірменам] автономію, але вони хотіли незалежності». «Що ти тепер скажеш, Пашинян?» - запитав він у своєму зверненні до нації. «Карабах - наш!» - завершив він свій виступ.

• Угода укладається строком на п'ять років (з можливістю продовження в разі, якщо жодна зі сторін не заявить про вихід з договору).

Після заяви Пашиняна про «надзвичайно важке рішення» в Єревані почалися заворушення. На вулиці міста вийшли сотні протестувальників, які зібралися біля будівлі уряду Вірменії і увірвалися всередину крізь кордон охорони, розбиваючи вікна і громлячи внутрішні приміщення. Протестуючі викрикували образи на адресу прем'єр-міністра, після чого попрямували в сторону його будинку. Телеграм-канали закликають жителів Єревана виходити на вулиці міста. Напередодні 17 опозиційних партій Вірменії зажадали добровільної відставки Пашиняна і передачі влади тимчасовому органу управління до тих пір, поки не закінчаться бойові дії.

На цьому тлі вірменські джерела і президент Азербайджану Алієв повідомили, що Пашинян в останній момент нібито відмовився підписати тристоронню заяву. Невідомо, чи з'явиться цей підпис в найближчому майбутньому, враховуючи, що у Вірменії почалася політична криза, викликана незгодою багатьох громадян з «капітуляцією». Пізніше Пашинян вийшов у прямий ефір у себе в фейсбуці і заявив, що у нього не було іншого виходу, крім як підписати мир. Про подробиці він обіцяв повідомити в найближчий день.