Коли мистецтво було небезпечним: головні скандали сюрреалістів

100 років тому у Парижі орудували арт-терористи

Століття тому в мистецтві Західної Європи, що і без того нагадувало бурхливо киплячий котел, з’явилося протягом сюрреалізму . Його представники — літератори, філософи, художники та театральні діячі зробили своє мистецтво, звернене до підсвідомості, по-справжньому небезпечним для оточуючих.

"Найпростіший сюрреалістичний акт полягає в тому, щоб, взявши до рук револьвер, вийти на вулицю і навмання стріляти по натовпу", — писав ідеолог і ватажок сюрреалістів Андре Бретон.

До століття першої виставки мистецтва сюрреалістів, що відчинила двері для всіх відважних у паризькій галереї П’єра Леба 14 листопада 1925 року, "Телеграф" згадує головні скандали, ініціаторами яких стали поети, філософи, художники та режисери-сюрреалісти.

Мистецтво хорошої бійки

Благовидні чоловіки на цій фотографії 1933 року, зробленій великим фотографом Маном Реєм, насправді були найрадикальнішими арт-терористами свого часу. Трістан Тцара, Поль Елюар, Андре Бретон, Жан Арп, Сальвадор Далі, Ів Танги, Макс Ернст, Рене Кревель, сам Ман Рей та інші добре зналися на якісній провокації. Вони могли, наприклад, влаштувати справжню бійню на урочистому літературному заході своїх опонентів-символістів. Таким чином митці протестували проти ненависного сюрреалістам "капіталістичного мистецтва".

Як це сталося, наприклад, у січні 1930 року, коли банда сюрреалістів рознесла на тріски нове кабаре "Мальдорор". Їх обурило те, що якусь забігайлівку назвали на честь головної книги поета Лотреамона, якому сюрреалісти буквально поклонялися. Представившись гостями графа Лотреамона, поети й художники люто билися з відвідувачами кабаре, перевертали столики й трощили дзеркала.

Втім, інколи діставалося й самим сюрреалістам. Наприклад, у липні 1925-го на урочистому банкеті на честь поета-символіста Сен-Поль-Ру, влаштованому у знаменитому паризькому кабаре "Клозері де Ліла". Тоді патріоти добряче відлупцювали філософа й письменника Мішеля Лейріса — за його сюрреалістичний слоган "Геть Францію!". На радість читачам, французька преса 1925–1928 років активно роздмухувала полум’я цих скандалів.

Геніальні хулігани

Серед головних шоуменів — уславлений іспанський живописець і графік Сальвадор Далі. Його дивакувата поведінка на публіці стала класикою західної попкультури. То він б’є своєю елегантною тростиною по вітринах нью-йоркського універмагу, то, попередньо підкрутивши кінчики своїх знаменитих вусів, вигулює на повідку мурахоїда в паризькому метро. А ось він у костюмі водолаза читає лекцію. Власне, на медійних скандалах і публічних провокаціях Далі й побудував свою світову славу — за що Бретон назвав свого на той момент уже колишнього соратника "жадібним до доларів".

Скандали викликали також спільні кінороботи Далі та великого кінорежисера Луїса Бунюеля, починаючи з їхнього першого сюрреалістичного шедевра "Андалузький пес" 1929 року.

У результаті "Золотий вік" офіційно заборонили до прокату у Франції. Надалі майже кожна робота Бунюеля викликала гнів громадськості, католицької церкви та особисто диктатора Іспанії генерала Франсіско Франко.

Втім, сучасні сюрреалісти: чилієць з українським корінням Алехандро Ходоровський, американець Девід Лінч, який залишив нас у січні цього року, або нідерландець Алекс Ван Вармердам у житті виявилися наймилішими людьми. У чому могли переконатися українці, коли Лінч та Ван Вармердам приїжджали до нас у гості. Нідерландський драматург, художник та кінорежисер виявився ще й дуже скромною людиною. Будучи гостем міжнародного київського кінофестивалю "Молодість", не погребував самому віднести черевик у ремонт самого рядового київського МАФу "Ремонт взуття".

Нагадаємо, раніше "Телеграф" написав коротку історію рейв-вечірок у Києві дев’яностях.