КНДР номер 2: як Україні виграти від раптової зміни влади у Туркменістані

Президент Туркменістану Гурбангули Бердимухамедов 11 лютого 2022 року на засіданні верхньої палати парламенту Халк Маслахати (Народна рада) абсолютно несподівано оголосив про своє рішення піти у відставку та дати дорогу молодим. Дострокові президентські вибори заплановано на 12 березня. До закінчення каденції Бердимухамедова залишалося два роки. Він не збирається залишати політику і збереже за собою посаду голови Халк Маслахати. Чутки про погіршення здоров’я 64-річного президента ходять давно. Періодично він зникає з медіапростору, відмовляється спілкуватися з журналістами, коли відпочиває.

Тим не менш, у Бердимухамедова могли знайти інші причини віддати владу комусь іншому. Соціально-економічна ситуація в Туркменістані стає все гіршою і гіршою. Населення пострадянської республіки дедалі частіше висловлює невдоволення чинною владою, незважаючи на загрозу опинитися за ґратами. "Телеграф" розбирався, що стоїть за несподіваним рішенням Бердимухамедова і як можуть розвиватися події в Туркменістані в найближчому майбутньому.

Який сенс у відставці Бердимухамедова?

Бердимухамедов відіграватиме роль "сірого кардинала" і впливатиме на прийняття рішень свого оточення, яке залишиться при владі. У чомусь туркменський лідер запозичив досвід колишнього президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва, який у 2019 році залишив президентську посаду за своєю волею та залишався на посаді голови Ради безпеки Казахстану аж до політичної кризи у січні 2022 року в умовах невдоволення суспільства зростанням цін на скраплений газ, соціально-економічною ситуацією, що погіршується, повальною корупцією. Стан справ у Туркменістані не кращий і своїм рішенням Бердимухамедов хоче відвернути туркменів від нагальних проблем, з якими не в змозі впоратися.

Більшість туркменського суспільства зводить кінці з кінцями і грошей не вистачає навіть на їжу. Середня зарплата в країні становить 100-150 доларів, а за неофіційними даними – 80-85 доларів (у Казахстані близько 600 доларів). Значна частина туркменів користується продовольчими картками та стоїть у довгих чергах до державних магазинів, де продають знижені в ціні товари. Ситуацію в країні посилює минулорічний неврожай пшениці. Жителям сільської місцевості доводиться пекти хліб із сорго, яке використовується як корм для худоби.

До 2020 року рівень безробіття у Туркменістані зріс до 60%. Значна частина працездатного населення навіть не може виїхати на заробітки за кордон. Закордонний паспорт можуть отримати лише громадяни старше 40 років. Навіть ті, хто має право виїхати з країни, повинні отримати спеціальну виїзну візу. В останні роки з Туркменістану нелегально втекли понад 2 млн людей.

Поки населення голодує, влада створює видимість благополуччя в країні. Порожні фешенебельні білі будівлі на центральних вулицях Ашхабада, новий столичний аеропорт, курорт Аваза на березі Каспійського моря коштували бюджету десятки мільярдів доларів, але ці витрати виявилися економічно необґрунтованими. Авазу щороку відвідують лише 4 тис. відпочиваючих, а новий аеропорт використовується нечасто. Туркменістан залишається однією з найбільш закритих країн світу і отримати в’їзну візу непросто. Кожного іноземця, який відвідує країну, супроводжує співробітник спецслужб.

Туркменістан – одна з найбільш корумпованих країн у світі і поступається лише Північній Кореї. Відповідно до індексу сприйнятливості до корупції Transparency International, у 2021 році Туркменістан опустився зі 165 до 169-го місця. Це приблизно рівень країн Чорної Африки на кшталт Конго чи Бурунді. Найжирніші держзамовлення отримують люди президента. Наприклад, у 2019 році контракт на будівництво автотраси Ашхабат-Туркменабат отримала компанія "Нусай Йолари" нині покійного Аннаназара Реджепова – чоловіка сестри Бердимухамедова. У 2021 році контракт на постачання продовольства на 25,7 млн доларів отримала британська компанія Greatcom Trade LLP, яку контролює через офшорні фірми племінник президента Хаджимурат Реджепов. Імовірно, частина цих грошей була витрачена ним на будівництво фешенебельного особняка.

Поки влада годує туркменських громадян відмовками про те, що причиною кризи є наслідки пандемії коронавірусу, до 80% грошей від продажу туркменського газу до Китаю осідає у різних фондах, контрольованих держкомпанією "Туркменгаз", тоді як до бюджету потрапляють лише 20% виручки. У 2020 році Туркменістан поставив 300 млрд. кубометрів природного газу в Піднебесну за ціною 227 доларів за тисячу кубометрів.

Невдоволення туркменських громадян викликають необґрунтовані здоровим глуздом рішення та обмеження. Наприклад, жінкам заборонено фарбувати нігті та волосся (у світлий колір). Існує заборона використання автомобілів темного кольору. Від власників таких машин вимагають перефарбувати їх у білий колір. Бердимухаммедов вважає чорним кольором жалоби і на його думку всі навколо повинні радіти життю. Якщо в машині є хоч одна чорна деталь, її не ставлять на облік. З 2020 року туркменів зобов’язали разом із покупкою продуктів у державних магазинах купувати портрет Бердимухамедова. Відмова карається тюремним терміном. У Туркменістані існує культ особи Бердимухамедова, який проголосив себе Аркадагом – покровителем туркменів.

Цинічне ставлення до своїх громадян виявилося за умов пандемії коронавірусу. У 2020 році Бердимухамедов видав указ про те, що в країні немає коронавірусу і розпорядився садити до в’язниці всіх, хто з цим не погоджується. В результаті, до кінця 2021 року в Туркменістані спостерігався один із найвищих рівнів смертності від COVID-19. В одному місті Сакарчагу щодня помирало по 10-15 людей. У Марійській області довелося запровадити жорсткий карантин та скасувати транспортне сполучення між населеними пунктами. Влада не надала своєчасної допомоги жителям Залізничного району в місті Туркменабат на сході країни, який постраждав від урагану у квітні 2020 року.

Чи існує загроза Майдану у Туркменістані?

В останні роки жителі Туркменістану стали висловлювати невдоволення діями влади, незважаючи на загрозу репресій. У жовтні 2017 року в Дашогузі група батьків попрямувала до департаменту освіти зі скаргою на збільшення оплати за навчання у дитсадках. У травні 2020 року в умовах дефіциту хліба відбулася акція протесту незадоволених жителів району Сапармурат Туркменбаші (Дашогузький велят) проти голови адміністрації Сердара Мередова, який розпорядився скоротити посіви пшениці. Тоді ж на вулиці Туркменабата вийшло 1 тис. людей на знак протесту проти недбалого ставлення влади до наслідків урагану. Це була найбільша акція протесту з 1995 року. У червні 2020 року в Ашхабаді та інших містах поширювалися листівки з портретом Бердимухамедова та написами "Пішов геть", "Злодій". У січні 2022 року 200 жителів Фарапського району влаштували мітинг проти підвищення цін на товари, включаючи бавовняне масло.

З першого погляду, антиурядове повстання чи держпереворот у Туркменістані навряд чи можливі. У країні заблоковані соціальні мережі та месенджери, а доступ до інтернету має 5% населення серед наближених до президента. Будь-яке інакодумство припиняється. Зазначені вище акції протесту розганялися поліцією, а їх учасники зазнавали переслідувань та залякування. За рівнем свободи слова Туркменістан перебуває на передостанньому місці у світі після Північної Кореї. Опозиції в країні немає, а дисиденти або ведуть мовлення з-за кордону або сидять у в’язницях. Співробітники поліції та спецслужб у цивільному чергують на ринках, в інших місцях великого скупчення людей, пильно стежать за розмовами та забирають кожного, хто дозволяє собі критикувати владу.

Іноді, Бердимухамедов проводить чистки силового блоку, відправляючи за ґрати високопосадовців, до яких втрачає довіру. За час свого президентства Бердимухамедов усунув з посади чотирьох міністрів внутрішніх справ за недоліки в роботі. У 2019 році у в’язниці опинився екс-глава МВС Іскандер Маліков за звинуваченням у корупції. У лютому 2022 року Бердимухамедов зняв з посади міністра нацбезпеки Яйлима Бердієва.

Протестній діяльності не сприяють демографічні та географічні особливості країни. Населення Туркменістану становить близько 5 млн осіб. Близько 20% проживають у столиці Ашхабаді, де все-таки ситуація з продовольством та рівнем життя трохи краща, ніж на периферії. Великі міста Туркменабат, Дашогуз, Мари, де в принципі можуть спалахнути протести, відокремлюють переважно пустельні та малонаселені території, що дозволяє урядовим військам з легкістю їх ізолювати та розгромити протестувальників.

З іншого боку, не все так однозначно. Збройні сили Туркменістану нечисленні і становлять лише 26 тис. осіб. Привід для невдоволення владою існує і серед військових. У туркменській армії процвітає дідівщина та нестатутні стосунки, а за час пандемії коронавірусу погіршився рівень життя військових та їхнє забезпечення. Не виключено, що частина строковиків може дезертирувати та перейти зі зброєю на бік протестувальників. У Туркменістані нагромадилася кількість критичної маси для соціального вибуху. Середній вік мешканців Туркменістану становить 26 років – це молоде втрачене покоління, яке приречене на злиденне існування без жодних перспектив. Їм просто нема чого втрачати.

Чи є загроза іноземного втручання?

Якщо в Туркменістані почнуться хоча б нечисленні акції протесту, то зовнішні гравці можуть скористатися нагодою, щоб втрутитися у політичну кризу та взяти ситуацію в країні під свій контроль. Ізоляніст Бердимухамедов влаштовує далеко не всіх у кріслі президента. Туркменістан дотримується міжнародного нейтралітету та не бере участі у військових блоках, виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території. Цей статус закріплений резолюцією №50/80 Генасамблеї ООН.

При зручному випадку втрутитися у внутрішні справи Туркменістану може і Росія. Москва незадоволена надмірно самостійним курсом режиму Бердимухамедова. У роки його правління було збудовано газопровід "Туркменістан – Китай", завдяки чому країна Бердимухамедова зіскочила з російського гачка. У 2009 році туркмени припинили продавати природний газ до Росії, який вона потім перепродавала до Європи. "Газпром" повернувся на туркменський газовий ринок лише у 2019 році та підписав контракт на закупівлю 5,5 млрд кубометрів природного газу за ціною 100 доларів за тисячу кубометрів до 2024 року.

Бердимухамедов обмежує інтереси російського бізнесу в Туркменістані. У 2017 році "Туркментелеком" відключив російського оператора мобільного зв’язку МТС від системи телекомунікації та відмовився продовжити контракт. Це рішення було прийнято на користь національного оператора "Ай Назар", пов’язаного з оточенням президента.

Дестабілізація внутрішньополітичної ситуації в Туркменістані не найгірший варіант для Кремля. Росії невигідне будівництво "Транскаспійського газопроводу", яке дозволить постачати 30 млрд кубометрів природного газу до Євросоюзу транзитом через Азербайджан, Грузію та Туреччину. Туркменістан із його запасами природного газу (19,5 трильйона кубометрів) сприймається Росією як конкурент на європейському газовому ринку. ЄС цікавиться реалізацією даного проекту і розглядає як можливість скоротити газову залежність від РФ.

Від будівництва "Транскаспійського газопроводу" виграє Україна, оскільки ми матимемо можливість імпортувати туркменський газ через Словаччину чи Польщу. До 2006 року Україна імпортувала з Туркменістану 36 млрд. кубометрів природного газу транзитом через РФ і розплачувалася не лише валютою, а й товарами.

Зміна політичного режиму в Туркменістані дозволить Туреччині більш активно просувати свій порядок денний у цій стратегічно важливій для неї країні. Президент Реджеп Ердоган зацікавлений бачити Туркменістан серед членів Організації Тюркських Держав, де сьогодні беруть участь Туреччина, Азербайджан, Казахстан, Киргизія, Узбекистан. Це об’єднання було засноване у листопаді 2021 року, а його мета полягає у поглибленні співпраці у сфері торгівлі, безпеки, культури, науки та техніки, ЗМІ та виробленні спільної позиції із зовнішньополітичних питань. Члени організації відштовхуються від ідеї "різні держави – один народ". У 2019 році Туреччина стала основним партнером Туркменістану з імпорту.

Бердимухамедов прийняв запрошення Ердогана відвідати установчий саміт організації, але від вступу утримався, обмежившись роллю спостерігача. Якщо в Туркменістані розпочнуться акції протесту, то Туреччина та Азербайджан можуть надати мітингувальникам фінансову допомогу та політичну підтримку. Якщо ситуація зайде надто далеко – Анкара та Баку, ймовірно, здійснять гуманітарну інтервенцію в Туркменістан під приводом захисту "тюркських братів" від репресивного режиму.

Хто стане наступником Бердимухамедова?

Бердимухамедов розуміє, що надто не популярний серед свого народу, а подальше перебування на чолі держави загрожує катастрофічними наслідками для нього та його сім’ї. Тому постарілий авторитарний лідер вирішив піти в тінь і поспостерігати як розвиватиметься ситуація з іншим керівником.

Імовірним наступником чинного президента є його 40-річний син – віце-прем’єр-міністр Сердар Бердимухамедов. Цю посаду придумали для нього всупереч тому, що в Туркменістані немає посади прем’єр-міністра, а обов’язки глави держави та уряду поєднує президент. Вже відомо про його плани взяти участь у виборах.

Батько давно готував передачу влади синові – випускник Дипломатичної академії МЗС РФ у період з листопада 2016 по лютий 2021 року був депутатом парламенту, обіймав посади заступника міністра закордонних справ, заступника, а потім голови Ахалського велаята (найрозвиненіший регіон), міністра промисловості.

Для туркменів він найгірша альтернатива свого батька. Коли він очолював Ахалський велят, то відмовлявся приймати місцевих жителів. Коли він приходив чи виходив із будівлі адміністрації, то всім співробітникам заборонялося залишати свої робочі місця. Говорити Сердар дозволяв лише пошепки і забороняв користуватися мобільними телефонами, бо любить тишу. У спілкуванні з підлеглими Бердимухамедов-молодший часто загрожує звернути їм шию.

Не виключено, що кандидатом у президенти висунуть іншого чиновника, кого потім можна зробити цапом-відбувайлом за косяки Гурбангули Бердимухамедова. У всякому разі, така схема одного разу спрацювала у Росії задля збереження особи голови уряду РФ Віктора Черномирдіна. Напередодні дефолту 1998 року президент РФ Борис Єльцин відправив уряд Черномирдіна у відставку, а на його місце було призначено його заступника Сергія Кирієнка. Незабаром у нього полетіли всі шишки за те, що країна поринула у фінансово-економічну кризу.

Чи спрацює подібна схема в умовах Туркменістану, судити складно. У всякому разі, незалежно від того, яку посаду займатиме Бердимухамедов у політичній системі країни, він продовжить диктувати політичну повістку.