Український солдат пробіг 270 км та планує побити світовий марафонський рекорд

Комусь підбігти до зупинки, поспішаючи на автобус, вже складно – замучить задишка. Хтось взагалі не вважає за потрібне так напружуватися. Але з кожним роком все більше наших співвітчизників різного віку відкривають для себе такий вид спортивної активності як біг – і щодня пробігтися 5-10-15, а то й більше кілометрів вважають для себе задоволенням і життєвою необхідністю. При цьому більшість із них не є професійними спортсменами.

Так і за плечима 22-річного уродженця Тернопілля, а нині військовослужбовця 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Збройних сил України, що дислокується у Володимирі-Волинському, Миколи Лугового поки що немає значних досягнень в офіційних спортивних змаганнях і немає спортивних титулів.

Однак цілі у молодої людини амбітні. І на шляху до них він уже здійснив наддовгий забіг, здивувавши витривалістю оточення і навіть перевищивши власні розрахунки: всього за 27 годин подолав відстань у 270 км від Володимира-Волинського до Львова і назад – присвятивши ультрамарафон сьомій річниці створення військової частини, яка відзначатиметься 10 грудня.

27 листопада о 19:30 втомлений, але радісний Микола фінішував біля Слов’янського парку, звідки трохи більше за добу тому стартував.

"Я це зробив! Щасливий, що вдалося втілити свій задум! — звернувся до побратимів, які чекали його. — Дякую всім, хто в мене вірив, і хто підтримував мене! Попереду чимало планів та кілометрів, тож ще побігаємо!".

"Телеграф" познайомився з витривалим бігуном.

Родом Микола із села Борщівка Лановецького району Тернопільської області. Захопився фізкультурою, за його словами, років із семи, тоді недовго займався спортом під керівництвом Михайла Петровича Горошка. Потім навчався в училищі – не залишав своє захоплення і там. Але все це було непрофесійно, аматорським захопленням. Надалі познайомився з тренером із тріатлону з Одеси, який і займається його нинішньою підготовкою. Під час тренувань легкоатлет здійснює забіги з Володимира-Волинського до Нововолинська (близько 20 км в один бік) або з Володимира до Луцька (75 км в один бік).

"Спілкуватися з тренером доводиться інтернетом, — пояснює Микола Луговий. — Тренування — це не тільки біг, а також силова підготовка, тому що необхідно зміцнювати м’язи. І серце треба добре тренувати. Це цілий комплекс вправ".

В армії Микола вже близько 4 років, трохи служив на полігоні, потім перейшов сюди в піхоту. Радіє, що й там і тут йому попалися добрі колективи. Але коли він встигає тренуватися, залишаючись військовослужбовцем? Запевняє, що військова служба залишає час на заняття спортом, а якщо якісь труднощі виникають, то є люди, з якими можна порадитися, підійти поговорити та розвʼязати питання.

"Весь тренувальний процес займає 4-5 годин на день. Але тренуватися доводиться лише ввечері після служби. Тобто о 17 годині закінчується робочий день, поїхав додому, спокійно викупався, о 18 годині можна з легкістю приступати до тренування. У нас стадіон зараз знаходиться на ремонті, але є Слов’янський парк – там легко дихається, чисте повітря".

А 270-кілометровий забіг воїн спеціально запланував на вихідні.

"За моїм самопочуттям стежили два бойові медики нашої 14-ї бригади, а автомобіль супроводу надало підприємство "Гербор-Холдинг"".

Відповідаючи на запитання про найскладнішу ділянку шляху, каже, що виніс із цього забігу важливий урок, про який теоретично знав.

"Я думав, що дощ ускладнить подолання маршруту, але складність виявилася в іншому. У Львові нас зупинили кореспонденти, брали інтерв’ю. Ми там близько години побули й тому вже було важко знов розганятися, 30-40 км бігти було дуже складно. Тепер я точно знаю, що зупинятися ніколи не треба, треба бігти-бігти до кінця. Їсти, пити — все на ходу. Що і підтвердила практика. Це стало мені уроком і більше я так чинити не буду".

Бойовий дух легкоатлета підтримували медики, також Микола через навушники слухав мотиваційну музику. Строго дотримувався рекомендацій тренера — підкріплюватися кожні 30 хвилин і більше пити рідини. Батьки схвалили його задум, хоч і хвилювалися, звісно. Дуже переживала бабуся, коли дізналася про плани онука: "Навіщо ти таке мені кажеш — у мене серце зупиниться!".

Свої тренування Микола Луговий має намір продовжувати й надалі, оскільки готується подолати марафонську дистанцію (42 км 195 м) за 2,5 години або за 2:25, тобто з дуже гарним темпом.

"Це буде наступна моя дистанція. А якщо я хочу здати норматив на кандидата у майстри спорту України, то треба вже більш швидкісні дистанції робити. Припустимо, 15-20 км бігати, але вже у швидшому темпі. Це все ще тренувальний процес, тому що я планую побити світовий рекорд на марафонській дистанції, зараз рекорд на ній у жовтні 2019 року поставив кенійський легкоатлет Еліуд Кіпчоґе – 1 годину 59 хвилин, а для цього треба регулярно пробігати великі дистанції. Я спочатку бігав 140 км, потім поступово більше, за літо ставив плани пробігати 200 км. І я вираховував – куди краще бігти? Виходило, що хороший маршрут від Львова до Володимира-Волинського і назад.

А з нового року Микола має намір перейти на новий рівень – тобто зуміти пробігти безперервно 400 км. Цього разу планує бігти в іншому напрямку, до Рівненської області. Командування 14-го ОМБр тим часом готується нагородити цілеспрямованого бійця за такий незвичайний подарунок до дня народження підрозділу.

Раніше "Телеграф" розповів, хто з футболістів усьоме став володарем "Золотого м’яча".