Шукали зброю у ліфчиках та трусах, стріляли під ноги: бабуся з Миколаївщини розповіла про жахи окупації

Люди, яким вдалося врятуватися з тимчасово окупованих росіянами населених пунктів, продовжують розповідати про жах життя в окупації. Після того, як реаліями життя у Бердянську поділилися місцеві жителі, про те, що їй довелося пережити, коли до її села зайшли російські солдати, розповіла й бабуся з Миколаївщини.

Її історію опублікувало "Радіо Свобода".

Надійне джерело новин про війну – підпишись на наш Telegram

Разом із дочкою та онуками літня жінка втекла з-під російської окупації. На ролику, хоч і заблуканому, видно, як стареньку всю трясе від емоцій та пережитого страху. Росіяни зайшли до її села близько місяця тому. За словами жінки та її доньки, окупанти йшли через їхнє село на Миколаїв, проте не змогли туди прорватися, повернулися до села та підривали мости.

"Прийшли, їжу беруть. Хто не сподобався — залякують. Стріляють під ноги, лякають людей. Понапиваються, на своїх машинах їздять, стріляють угору, людей залякують", — розповідають жінки.

"Через села ми тікали по степу. Онукові 9 років і онуці 20-ть, вони ще діти, а це моя дочка. Вона говорила: "Мамо, ще одна така ніч — і я не переживу". Зять... В останню хвилину вивіз", — жаліється бабуся.

Її чоловік та зять залишилися вдома. Жінка змушена була тікати, бо залежна від ліків. В окупованому селі їх видобути було неможливо. Закінчувалась і їжа, розповіла жінка.

У Миколаєві, куди вони вибралися, теж не все добре – немає водопостачання через перебиту трубу під Херсоном.

"Ми в однокімнатній квартирі. Завдяки дощам збираємо воду – спершу помиємось у ній, потім випраємо, а далі вона піде на те, щоб туалет змити. У магазині купуємо воду, щоб зварити суп гарячий дітям, поїсти, напитися", – розповіла бабуся.

Жінка у сльозах каже, що не знає, як далі жити.

"Якщо мені розіб’ють будинок ці фашисти, "визволителі"... Як я тепер, де маю жити, га?" – відчайдушно спитала бабуся.

Раніше на умовах анонімності місцева мешканка розповіла "Телеграфу", як живеться Херсону під гнітом окупації.