Ми повинні мати в Україні виробництва зброї по стандартам НАТО, щоб не залежати від інших країн - Івченко

Народний депутат Вадим Івченко в інтерв’ю "Телеграфу" розповів, чи можливі в Україні виробництва зброї за стандартами НАТО, про результати візиту до США, про Україно-американські відносини та конфлікт навколо конгресвумен Вікторії Спартц.

— Розкажіть про свої цілі та очікувані результати від цієї поїздки до Сполучених Штатів, чи вдалось задумане?

— З 2017 року я активно займаюся українсько-американськими відносинами, тому співпраця зі Сполученими штатами для мене не є чимось новим.

За цей час мною було вибудовано гарну комунікацію як з політиками, так і з бізнесом. Ми разом мали впроваджувати безліч проектів, наприклад, у сфері енергетики. Але після повномасштабного вторгнення, звичайно, що акценти змістилися: зараз усі розмови лише про війну.

І я подумав, а чого б не використати свої зв’язки та не допомогти нашій армії, тим більше, по тим напрямам, які потребують підсилення.

Я хочу, щоб нам не доводилося постійно просити про збільшення поставок зброї, а щоб виробництво зброї відбувалося в Україні. При чому, щоб це було найсучасніша зброя, за всіма стандартами НАТО.

Це, крім користі армії, означає і нові робочі місця, податки, можливість повністю провести переозброєння української армії. Важливо, щоб влада це розуміла.

— І які підсумкові результати цієї поїздки до Америки?

— Ми багато чого встигли, зустрілися з різними комітетами в Сенаті: з оборонним, розвідки, міжнародних відносин, економічним комітетом. І почали цей діалог.

Можу сказати, що зараз нам не вистачає всебічного діалогу з двома партіями.

Мій візит якраз і був присвячений зустрічам з політичним істеблішментом, щоб заручитися їхньою підтримкою нашій країні. Мені вдалося донести інформацію, що зброя нам потрібна швидше. Щоб переламати хід війни та здійснити деокупацію територій. Можливо, варто давати менше, але частіше, щоб ми могли використати це озброєння ще до зими, адже ми не маємо дати росіянам змоги окопатись на наших територіях.

Дуже радий, що здебільшого всі, з ким я зустрічався, підтримали ці ініціативи. Наразі працюємо над тим, щоб написати відповідний лист від різних комітетів для президента Америки Джо Байдена. Я також отримав запевнення, що постачання необхідної зброї, яка Україні потрібна вже на завтра, підтримуватиметься і лобіюватиметься тими конгресменами, з якими я зустрічався. Але таку комунікацію слід підтримувати постійно. Цим я також планую займатися.

— Нещодавно в Україні обговорювали скандал із конгресвумен Спартц, яка закликала встановити контроль за постачанням зброї, висловлювала побоювання, що зброя може з’явитись не в тих руках, і продовжує це робити, а що ви думаєте, яка реальна причина таких заяв? Чи можна сказати, що це позиція всієї республіканської партії чи окремого крила, до якого належить Спартц?

— Важливо пам'ятати, що Америка стоїть на варті своїх політичних інтересів. Останні заяви пані Спартц свідчать, що вона активно входить до української політики. І при цьому вона ставить правильні питання: чому досі ми не мали змоги відстежити озброєння, яке постачають в Україну. Тут можна говорити, що це було недопрацювання міністерства оборони, тому що ми одразу повинні були розуміти, що все, що приходить – справді перебуває на фронті. Зрозуміло, що ті ж HIMIRS відстежуються, але так не відбувається з усім озброєнням. Друге, що важливо – це закупівлі. Є проблема в тому, що ми почали витрачати багато коштів на зброю та інші засоби, не розуміючи її реальної вартості. Навіщо в армію купувати майбах, якщо солдати можуть спокійно їздити на Mitsubishi? Це як приклад. Навіщо купувати снайперську гвинтівку за 15 тисяч, якщо є гвинтівки на озброєнні в американської армії, які коштують 5-6 тисяч? Їх використовували американці під час різних операцій і вони роблять все те ж, що й гвинтівки за 15 тисяч. Розуміючи це, я думаю Спартц ставить такі питання, які сьогодні турбують американських платників податків, які хочуть розуміти, чи ефективно використовується та кількість коштів, що виділяється Україні. Але я не думаю, що це позиція усієї Республіканської партії. Я гадаю, це її особиста позиція, завдяки якій вона вирішила запустити свою виборчу кампанію перед виборами у листопаді. Але нам точно не варто її критикувати, а дати відповіді на ці запитання, і вирішити ті проблеми, які ми маємо.

— Так, у листопаді в Америці вибори, і цілком імовірно, що тема України буде однією з головних, чи можна очікувати на збільшення подібних заяв з боку американських політиків?

— Чи можемо ми розраховувати на отримання ще одного траншу допомоги до виборів? Звучать деякі заяви, що після того, як республіканці отримають більшість, вони більше поглибляться у внутрішні політичні питання, а отже, питання допомоги Україні можуть відійти на другий план.

Вибори до Конгресу у листопаді на 99% змінять існуючий розклад сил. Тому нам так важливо активно спілкуватися з усіма, хто в американській політиці зараз або у майбутньому буде приймати рішення. Що стосується Республіканської партії, то всередині її є різні групи та течії, але необхідно контактувати з усіма, щоб пояснювати свою діяльність і тоді проблем з підтримкою не буде.

— Чи можемо ми розраховувати не лише на фінансову підтримку Америки та з питань озброєння, а й підтримку з їхнього боку виробництва озброєння, вже на території України?

— Зараз можна говорити про small weapons. Це снайперські гвинтівки, автомати, пістолети, амуніція. Якщо будь-яка країна має бажання працювати з Україною, вона зможе це зробити. Ми все робимо для того, щоби американські компанії відкривали свої виробництва в Україні.

— Що говорять в американському істеблішменті щодо стандартів нашої армії, адже, крім того, що ми зараз отримуємо високоточну зброю, наші військові також навчаються закордоном навіть під час Війни. Чи можна сказати, що ми вже значно відійшли від радянської спадщини, нормативів в армії чи ні?

— Наша армія ніколи не використовувала у навчанні таку техніку, яку використовує зараз. Потрібно розуміти, яке озброєння ми отримуватимемо далі. Чи будуть у нас кошти та можливості, по-перше, купити, а по-друге, утримувати різну високоякісну зброю.

Від радянських стандартів ми поступово відходимо. Ідемо і повинні йти за стандартами НАТО.

Мої поїздки до Америки та зустрічі з військовим комітетом, з генералами, присвячені в тому числі й цьому. Ми постійно говоримо про те, що, крім постійної допомоги, нам необхідні ще й їхні стандарти та технології. Нам важливо, щоб частково виробництво американської зброї вироблялося в Україні.

— У Раді все ж таки створили комісію з контролю за постачанням озброєнь, як ви вважаєте, чи це достатній механізм контролю?

— Я не вважаю, що це найефективніший інструмент. Все-таки більшість у таких комісіях слухає команди зверху, а не приймає рішення самостійно. У влади точно немає зацікавленості показати все, як є. Навіть якщо вони щось знайдуть, то не про це говоритимуть, бо це битиме по їхньому рейтингу. Я вважаю, що такі комісії треба створювати за участю міжнародних експертів та опозиції, тоді все таємне стало б очевидним.