Для "сталевого коридору" в Чорному морі згода росіян не потрібна - президент Укрметалургпрому

Якою є динаміка обсягів виробництва в металургії з початку повномасштабного вторгнення, і які головні чинники її визначають?

• Українська металургійна промисловість постраждала найбільше серед інших галузей, бо наші підприємства розташовані дуже близько до лінії фронту. Заводи призупиняли роботу з перших днів агресії від 24 лютого, тому весь рік закінчився на рівні мінус 30% порівняно з 2021 роком. Але річна статистика включає два місяці роботи галузі до початку повномасштабної війни, тому вона не в повній мірі відображає той удар, якого зазнала галузь після початку російської агресії. Ми втратили 40% всього виробництва сталі тільки через окупацію Маріуполя (у цьому місті працювали Азовсталь та ММК Ілліча — ред), а ті підприємства, що залишились на підконтрольній території, зараз завантажені на 30-50%. Але це краще, ніж влітку та восени, коли середня завантаженість падала до 15%.

Як металургійні компанії вирішили питання логістики, адже морські порти заблоковано?

• Українські металурги експортують 80% продукції, 70% з цього обсягу йшло через морські порти. Це було економічно ефективно. Зараз продукція йде через західну програму залізничного переходу і далі — на європейські порти. Витрати на логістику зросли десь у 4-5 разів для нашої галузі, і це якраз те, що фактично робить виробництво економічно неефективним і завдає збитків. Доходів підприємств вистачає лише на покриття змінних витрат, і то не в повному обсязі. Для вирішення проблеми Україні потрібен сталевий коридор у Чорному морі за аналогією з зерновим.

Чи вам відомо щось про прогрес у переговорах щодо "сталевого коридору"?

• ·Наразі наші урядовці заявляють західним партнерам, що це дуже важливо як для української економіки, так і для світової металургійної галузі. Але до предметних переговорів, наскільки мені відомо, ще не дійшло.

Ви вважаєте реальним, що росіяни погодяться на "сталевий коридор"?

• Я розумію, що українські порти для "зернового коридору" відкривали заради продовольчої безпеки у світі, а для "сталевого коридору" нема такого аргументу. Але чи справді нам треба згода росіян? Ми добре пам’ятаємо, що восени вони вже заявляли про вихід з угоди про "зерновий коридор", але Туреччина продовжувала пропуск кораблів. Думаю, про "сталевий коридор" треба розмовляти насамперед з Туреччиною. Йдеться про велику політику, треба ініціювати переговори. Відкриття портів для продукції ГМК дозволить Україні експортувати на 8 млрд доларів більше, ніж ми експортуємо сьогодні. На мою думку, для створення "сталевого коридору" в Чорному морі нам не треба згоди росіян.

На європейському ринку структура українського металургійного експорту практично збігається з російським. Чи вдається в ЄС замістити сталь і чавун з країни-агресора українським після запровадження санкцій проти ЄС?

• На сьогоднішній день металургійні санкції ЄС проти росіян працюють, але не в повній мірі. Проблема в тому, що Євросоюз зробив деякі виключення і відтермінував введення санкцій щодо чавуну, заготівки, залізорудної сировини та напівфабрикатів до 2024 року. Чому це сталося? Багато європейських металургів звикли купувати російську сталеву заготовку і виготовляти з неї більш складну продукцію. Вони наполягали на тому, що є великі ризики падіння виробництва в ЄС. На мою думку, ці побоювання були значно перебільшені. Але як би там не було, введення в дію повноцінних санкцій проти металургії росіян відтермінували до квітня-жовтня 2024 року. Це дуже довго — чекати ще півтора роки. На мій погляд, українським урядовцям слід наполягати на тому, щоб реально замістити російську сталь українською і в найближчій перспективі. Якщо цей план спрацює, це буде справжній прорив для української економіки і болючий удар по економіці країни-агресора.

Росіяни зазвичай намагаються обходити санкції поставками через треті країни. Чи є якісь запобіжники проти цього?

• ЄС формально ввів обмеження на поставки російської продукції з третіх країн з вересня 2023 року. Але до цього часу немає розуміння, як це буде працювати. Зараз, коли росіяни завозять заготівку на свої дочірні підприємства в Європі для переробки, вона вже вважається європейською продукцією.

Ви сказали, что українські металургійні заводи зараз працюють на збиток. Скільки це може тривати до повної зупинки?

• ·Наші підприємства дійсно працюють у збиток, як я вже зазначив вище, доходів ледь вистачає на покриття змінних витрат. Але галузь продовжує працювати задля того, щоб зберегти робочі місця, не втратити людей і дотягнути до нашої спільної перемоги над ворогом. Зараз виробництво продукції буквально спалює гроші. Навіть, якщо підприємства призупинили роботу, або працюють умовно на 10% потужності, як було з "АрселорМіттал", вони продовжують виплачувати людям заробітну плату. Є у мене і дуже велике занепокоєння стосовно наявності робочої сили в достатній кількості після нашої перемоги.

Тобто Україні загрожує не безробіття, а дефіцит робочої сили на заводах?

• ·Багато вимушених переселенців зі східних областей, де переважно розташовані металургійні заводи, зараз виїхали за кордон. Жінки вже знайшли довгострокову роботу в інших країнах, діти пішли там до школи. Після нашої перемоги є дуже велика ймовірність, що чоловіки поїдуть до своїх родин за кордон. Для української економіки це дуже великий ризик.

Як металургійні компанії вирішують проблему бронювання ключових спеціалістів від призову на фронт?

• ·За встановленим порядком це реалізувати дуже важко. У нас дуже багато людей йде в армію, попри те, що металургійна галузь виробляє критичну продукцію, яка напряму споживається ЗСУ. Підприємства бронюють працівників, але мобілізація йде. Ми, на жаль, втрачаємо багато працівників і на війні. Це трагедія, яка зараз стосується кожного.