В Україні мати шестикласниці виграла в суді справу про булінг. Як їй це вдалося?

До кінця нинішнього навчального року залишилися лічені дні. Але якщо вашій дитині ще належить вчитися - хоч рік, хоч 11 років - то вам цю історію слід, як мінімум, уважно прочитати. Як максимум - зберегти на неї посилання заради інших неповнолітніх, про проблеми яких ви дізнаєтеся від своїх рідних або друзів. Тому що з булінг в тій чи іншій формі стикатися доводиться багатьом. Якщо не в ролі жертви, то, можливо, в ролі свідка.

Чи можна протистояти цькуванню, як фіксувати агресію, чи реально покарати винного і скільки сил для цього може знадобитися - на своєму прикладі з'ясувала киянка Олена Шацева, одну з 12-річних дочок-двійнят якої постійно третирував старшокласник. Нещодавно жінка виграла, можна сказати, безпрецедентний суд за статтею 173-4 (булінг) і своїм досвідом поділилася з "Телеграфом".

Все починалося з образ

Події відбувалися в одній зі шкіл Оболонського району Києва (номер школи не називається на прохання матері, - ред.). У 6-й клас Єва і Поліна перейшли в минулому році - до того дівчатка були на дистанційному навчанні, однак їм не вистачало спілкування. Нападки 9-класника на Поліну почалися майже відразу ж.
"Цей хлопчик стоїть на обліку в школі з 2017 року з приводу поведінки, - пояснює Олена Шацева. - Він чіпляє не тільки мою дитину, але і багатьох дітей, вчителів, зриває уроки. У мене в матеріалах справи було зазначено чимало фактів: він провокує бійки серед молодших дітей, тобто, в основному, чіпляє тих, хто не може дати здачі. І хоча ображає багатьох дітей, але за 4 роки інших дій, крім звернень батьків до школи з цього приводу, не було, далі нікуди не йшло".

Про те, що дочку систематично ображає один і той же учень, Олена дізналася не відразу, Поліна не хотіла турбувати маму, яка в кінці літа перенесла операцію внаслідок серйозної хвороби, та намагалася сама врегулювати ситуацію.

"Почалося з питань "Хто ти - хлопчик чи дівчинка?" (у Поліни - коротка стрижка), потім були просто мати, крики, далі почалося штовхання, хапання за волосся, за плечі, він міг пробігти по коридору й крикнути щось дитині на вухо, налякавши її. Одного разу наздогнав дочку на вулиці, коли вона йшла зі школи, штовхнув у спину зі словами "мразь" та іншими образами на її та мою адресу. Поліна намагалася з'ясувати, чому він так себе веде по відношенню до неї, чому чіпляється, але так як хлопчик неадекватний, впоратися їй самій не вдалося. І коли він перейшов від образ до фізичних дій, вона все-таки мені розповіла".

Шкільна Рада проблему не розв'язала

Мама подзвонила класному керівнику порадитися, як вплинути на кривдника. Але та пояснила, що це безглуздо, педагоги з ним не справляються, а батьки хлопчика в школу не приходять, коли їх викликають. Правда, вчителька запевнила, що зі школярем поговорять. Ось тільки ситуації ця бесіда не змінила. У Поліни, між тим, від постійного психологічного тиску почалися головні болі, вона стала погано спати та просто боятися ходити в школу. Чергова атака на дівчинку сталася, коли під час уроку у неї розболілася голова і вона йшла до медсестри, кабінет якої знаходиться навпроти класу цього учня.

"А він на уроці коли хоче - виходить, заходить, музику включає - поводиться зухвало. Тут були відкриті двері, він побачив Поліну й почав її ображати – все "га-га, ги-ги!". Дитина розплакалася... Вона прийшла додому, я набрала класного керівника і сказала, що треба це припиняти і що буду писати заяву на ім'я директора. Директор на підставі заяви зібрав Раду профілактики".

Мама уточнює, що до того була ще одна неприємна ситуація, коли Поліна йшла з одним хлопцем та зустрілася з задиракою і його однокласниками. Той вибив у хлопця телефон, штовхнув плечем, всі дружно іржали над молодшими. Олена тоді заручилася підтримкою мами дочкиного товариша по навчанню, плануючи спільно подати заяву в поліцію. Але батьки вирішили, що їм Ради профілактики буде досить. На Раду прийшли батьки інших дітей з синами, сам хуліган та його рідні проігнорували виклик. Засідання пройшло без них, проте за участю представників служби у справах неповнолітніх і служби сім'ї та молоді.

Повинна була бути ще ювенальна поліція, але якісь причини цьому завадили. Старшокласники підтвердили, що витівки провокував саме той хлопець, а вони каються і так себе вести й підтримувати однокласника більше не будуть. Їх батьки теж зрозуміли всю суворість покарання та пообіцяли зайнятися своїми дітьми. Після цієї Ради Олена Шацева подала заяву в поліцію, туди ж вирушили і документи зі школи.

У поліції запевняли, що до суду справа не дійде

Як виявилося, це був всього лиш початок довгого шляху.

"11 лютого я написала заяву в поліцію, але слідчий мені сказав, що одного мого заяви недостатньо для розгляду справи як булінг, і є спеціальний алгоритм роботи школи в цьому напрямку, - підказує зацікавленим особам Олена. - Школа повинна була по першому моєму зверненню ( як тільки дитина заявила, що її труять/ображають) створити комісію, яка розслідувала б справу булінг, повинні бути опитані свідки того, що відбувається, моя дитина і вже через добу справа має бути передана до поліції. Першого з цього школа не зробила".

Маму дивує дивна позиція навчального закладу. За її словами, в ході судового розгляду вчителя допомагали, але, захищаючи себе, вели, так би мовити, "подвійну гру".

"З одного боку, говорили, що в курсі того, що сталося в школі, але тут же заявляли, що знають про одиничний випадок і що ми раніше до них не зверталися, хоча це було неправдою. Навіть до класного керівника зверталася дочка сама і ще двічі я".

Школа, до речі, не відразу передала документи в поліцію, та й правоохоронці не поспішали зайнятися проблемним питанням.

"У престижній запорізькій школі згвалтували хлопчика" - поліція з'ясовувала, чи була НП

Олена каже, що довелося "штовхати" всіх - школу, слідчого...

"Слідчий сказав, що недостатньо матеріалів, що потрібно все конкретизувати, згадати кожен день(?!), коли це відбувалося, час, місце... Мене запевняли, що в такому вигляді справа до суду не дійде, радили знайти якогось чоловіка , який прийде і "розбереться" з цим хлопчиком або його татом. Я наполягала на тому, щоб у мене прийняли заяву, щоб розгляд було передано в суд, для чого довелося сотню разів переписувати пояснення. Слідчий говорив, що я пишу неправильно, що юридично таких фактів, слів або виразів немає. Насправді, я, як звичайна людина, повинна була просто розповісти про те, що трапилося, а саме він оформити це юридично грамотно. Все це тривало нескінченно довго і в суд нас з донькою викликали аж 29 березня".

На засіданнях відповідачі вели себе нахабно

На перше засідання суду прийшли позивачі й директор школи як свідок, а відповідачі не з'явилися без поважної причини. На друге засідання прийшли взагалі тільки мама з донькою. Суддя запросив їх до себе, розпитав про те, що відбувалося, і запевнив, що якщо відповідачі не з'являться на третій раз, то справа буде розглянута без них і згідно з матеріалами справи буде винесено вирок.

"На 3-е засідання прийшли і відповідачі, вели себе дуже нахабно, - згадує Олена. - 14-річний хлопчик мені кліпав, посміхався, показував пики, його тато намагався мене поглядом "проломити". Коли свідчив директор, тато його почав перебивати, хлопчик сміявся прямо в обличчя директору, і в той момент я зрозуміла, що напевно, без адвоката ми не впораємося. Але потягнути платного адвоката я не змогла, поки після хвороби не працюю, і тому звернулася в безкоштовну правову службу. Транспорт через локдаун не ходив, а по телефону, вислухавши пояснення, мене переадресовували все далі і далі. До речі, батько хлопчика перебивав і суддю, і всіляко давав зрозуміти, що якщо директор сам не бачив вчинків його сина, то його свідчення суд враховувати не повинен".

Суд погодився з ним та запропонував викликати свідків - вчителів, що були на Раді профілактики. За словами Олени, тато наполягав, щоб суд викликав однокласників сина, при цьому перекручував факти, роблячи з них співучасників образ Поліни.

"Поводився дуже нахабно і вдавав із себе переможця".

На наступний суд прийшли вчителі, але їх показання повністю розчарували маму потерпілої школярки.

"Нібито, про те, що сталося, вони перший раз почули в лютому і відразу скликали Раду профілактики, хоча це неправда. Що вони про інцидент дізналися від мене, коли я прийшла в школу - це теж неправда, але я не переривала свідків. Спочатку вони всі одноголосно говорили, що у них теж є свідчення і вони теж подадуть в суд, будуть з нами свідчити, щоб поставити цього хлопчика на місце, тому що втомилися терпіти. А тут виявилося, що я залишилася один-на один з цим татом і з хлопчиком, вони ж особливих претензій до нього не мають... Психолог взагалі сказала, що дитина чудовий і хороший хлопчик і вона з ним постійно розмовляє й нічого такого поганого він не робить. Я була в шоці!"

Перед черговим засіданням стривожена мама зрозуміла, що "порятунок потопаючих - справа рук самих потопаючих". Всю ніч вона шукала в інтернеті схожі справи і становила список питань, які хотіла поставити залишився свідку - класному керівнику цього старшокласника.

Буллінг в елітній запорізькій школі: мама хлопчика каже, що останні два тижні стали для сім'ї "пеклом"

Олена просить звернути увагу на такий момент - кривдники завжди діють, коли їх ніхто, тим більше, педагог, не бачить. Хоча цей хлопець не соромився у виразах і при них, 4 роки залишаючись безкарним. Вчителі ж, дізнавшись про будь-яке фізичне насильство по відношенню до іншої дитини, обов'язково повинні були щось робити. А вони не робили цього. І тому, як могли, намагалися піти від відповідальності на суді.

"Я розумію причину їхньої поведінки, але не виправдовую. Тому після суду я подзвонила нашій класній керівниці і висловила, що вони не підтримали мене, що їхні свідчення несуттєві, тому що потрібна інформація приховувалася, що вони не говорили про те, що скаржилася моя дитина, а подавали так: "дізналися зі слів мами, почули від мами, на профілактичній раді мама говорила..." А вони, як би, в кущах стояли..."

Суддя дивувався витівкам хулігана

Злякалися виступити проти шкільного хулігана і батьки інших учнів. Олена написала в батьківський чат прохання відгукнутися тих, чиї діти бачили його витівки, пояснивши, що якщо зараз упустити момент, коли його реально покарати, він буде вести себе ще гірше. Але ніхто не наважився свідчити. Написала тільки одна мама, що її сина цей хлопчик ударив в обличчя кулаком і вони навіть зняли побої, але заяву вона не писала, вона боїться.

"Я випила заспокійливого, щоб спокійно реагувати на все, і ми пішли на 5-е засідання з хиткою надією на перемогу. Я тільки розуміла, що відступати не можна, - розповідає про "останній бій" співрозмовниця. - Коли класна керівниця хлопчика почала розповідати, а суддя почав питати, я з його питань зрозуміла, що він не ознайомлений зі справою! Тому що задає питання, на які в матеріалах справи є відповіді. І задає він їх не з метою підтвердити відповідь, а чисто випадково потрапляючи "в тему".

З огляду на те, що цей суд в житті жінки - перший, вона для себе відкрила багато чого, в тому числі, і гендерну нерівність учасників процесу.

"Суддя - чоловік. Не знаю точно, але думаю, що нам, як заявникам, потрібно було давати слово першим, ставлячи питання свідкам. Тут було навпаки. Другий момент: коли суддя звертався до батька хлопчика, то називав його по імені-по батькові: "у вас є питання?", мене ж питав просто "А у вас?". Така, здавалося б, маленька і незначна деталь дуже показова для патріархального світу, в якому до жінки ставляться зневажливо. І навіть в таких дрібницях тато бачив, що йому досить говорити, що "він нас не знає, він нас не бачив, його дитина нікого не ображав" і цього буде достатньо. Мої всі факти, докази, зібрані соцслужбами - виходили в очах батька несуттєвою дурницями".

І тоді позивачка зважилася сама задавати питання класному керівнику 9-класника, змусивши її визнати, що хлопчик стоїть на обліку в школі, кривдить дітей в тому числі і фізично, грубіянить вчителям та зриває уроки. А потім задала і судді питання, що мучило її все засідання – чи ознайомлений суд з матеріалами справи? Суддя повідомив, що не ознайомлений і зараз ознайомиться. У міру їх зачитування дивувався поведінці дитини й сам, що виразно читалося з виразу його обличчя. І тоді все встало на свої місця. Проте, в кінці засідання тато хлопчика пригрозив, що подасть на Шацевих зустрічний позов до суду за неправдиві свідчення та наклеп. Оголошення постанови суду призначили на наступний день.

"Суд визнав учня 9-А класу київської школи винним за статтею 173-4 (булінг) і призначив штраф у розмірі 3400 грн плюс судові витрати. На його батьків чекає два штрафи за невиконання батьківських обов'язків від різних служб від 850 до 1700 грн. Ну і звичайно, все це буде занесено до особової справи й при повторному зверненні штрафи будуть в 2 рази більшими, а покарання значно серйознішим", - підводить підсумок Олена.

Зізнається, що винести пресинг та відсутність підтримки з боку людей, які могли б дати свідчення на користь спільної справи, було дуже важко. Після суду жінка написала батькам в чат, що вони труси і їй за них соромно.

"Тому що у дітей, крім нас, іншого захисту немає. І опускати руки не можна ні в якому разі, навіть якщо ви не вірите в те, що все вийде. Якщо вам здається, що весь світ проти вас і вашої дитини - треба боротися до кінця".

А ще вона акцентує увагу на тому, що діти, яких "цькують" за одяг, зовнішність, бідність і т. д., і за яких ніхто - і особливо батьки - не заступаються, виростають з комплексом жертви й все життя залишаються "терпілами". Така дитина звикає, що її можна ображати - старшому, сильному, начальнику, а якщо це дівчинка, дівчина, то згодом - хлопцеві, чоловікові, будь-якому негіднику. Насильство має бути покаране, насильство не може бути виправданим - і це повинен розуміти кожен.

"Навіщо ти це робиш? - Просто так!": У Криму школярі б'ють кримськотатарську дівчинку та знімають це на відео (18+)