Путін втрачає самовладання, але удар по Україні може знищити його імперію, - екс-розвідник Римарук

Чому Росія нагнітає ситуацію біля кордонів України та уникає зустрічі в нормандському форматі, чи буде ще спекотніше на Донбасі, що не так з протистоянням на інформаційному фронті? На найгарячіші теми "Телеграф" поспілкувався з колишнім розвідником, начальником військового відділу благодійного фонду допомоги армії "Повернись живим" Андрієм Римаруком.

- Загрозливі заяви на адресу України, стягування сил та засобів до кордонів, загострення на Донбасі - чому Росія все більше нагнітає ситуацію?

- Ряд причин. Байден став президентом США. Це не новина. Але його жорстка риторика на адресу Росії - часткова причина того, що зараз відбувається. Ще одна - те, що всередині України почали, нарешті, боротьбу з зовнішніми агентами. Це закриття проросійських телесмітників, притиснення бізнесу Медведчука і так далі. Також маємо заяви наших союзників про можливе надання Україні найближчим часом Плану дій щодо членства в НАТО. Все це допікає Путіна. Відповідає він масованими інформаційними атаками, фейками, а також значною грою мускулами біля наших кордонів. Перекидання військової техніки та все інше. Ну і, зрозуміло, загостренням на Донбасі.

- Це загострення триватиме й надалі?

- Так, причому по всіх фронтах. Це тільки початок. Місяць тому я прогнозував це в інтерв'ю "Телеграфу". Як бачимо, прогноз збувається. Росіяни блокують всі переговори, демонстративно зривають дотримання так званого "всеосяжного режиму тиші". Якого не було й немає.

Якщо говорити про фронт - пацієнт стабільно важкий. Збільшується кількість обстрілів, обидві сторони зазнають значних втрат. Якщо порівнювати лютий із березнем, то кількість використання забороненого озброєння в перший місяць весни зросла у 2,5 раза. У квітні цифра стане ще більше. За неповний тиждень цього місяця у нас - 65 обстрілів, 4 поранених, 5 загиблих. Причому четверо воїнів загинули протягом 5-6 квітня. Кількість обстрілів невпинно зростає. Як і географія застосування забороненого озброєння. Вона розмазалася практично по всій лінії розмежування. Від Золотого до Широкиного працюють міномети 82-мм і 120-мм. Швидше за все, такі активні бойові дії триватимуть аж до посівної кампанії. Потім буде невелика пауза - і все по новій. Навіть якщо раптом в ТКГ домовляться про нове перемир'я, навряд чи воно протримається довго.

- Чи достатньо ми реагуємо на активізацію інформаційної війни з боку Росії?

- А ми хіба реагуємо? Росіяни запускають в інформаційний простір неймовірну кількість фейків. Транслюють відео техніки, яку нібито Україна перекидає в зону ООС. А насправді - це техніка, на якій хлопці їдуть зі сходу додому, відпочивати. Нас постійно звинувачують у збільшенні кількості обстрілів, в "підготовці атаки на мирний Донбас", у вбивстві цивільних. Той же фейк з нібито скинутою з українського безпілотника вибухівкою, яка вбила хлопчика, у нас до ладу не спростували. Відреагували через 3-4 дні, коли вже навіть глава МЗС РФ Лавров розтиражував історію в кремлівському трактуванні. Це доводить, що Україна за 7 років війни так і не спромоглася гідно інформаційно протистояти РФ. На реальному фронті навчилися, а от на інформаційному - ні.

І таких вкидань буде чим далі, тим більше. Влада РФ мацає настрій народу. Чи підтримає чергову агресію проти України? А тут ще осінні вибори в Держдуму. Треба якось відтягнути увагу від внутрішніх проблем.

ТКГ збирається на термінове засідання по Донбасу: що сталося

- Чи ризикне Путін все ж напасти, як вважаєте?

- Не думаю. Немає такого запиту всередині РФ, як би людям не промивали мізки. Зате є ймовірність повного краху, якщо така атака відбудеться. Швидше ми бачимо саме ігри м'язами, спрямовані на двох споживачів. По-перше, показати Заходу та Україні, що Росія буде боротися за Україну у своїй орбіті - до останнього. По-друге, заспокоїти військових і місцеве населення на окупованій території. А там настрої панічні. Військові тікають з "армії". Потуги мобілізувати (такий заклик у них, як мені здається, вперше) теж провальні. Раніше були військові збори - тиждень-два. Вийшли на полігон, постріляли, порахували по головах, на скількох можуть розраховувати, розійшлися. А зараз ходять по домівках-квартирах, намагаються саме мобілізувати. Але люди ховаються від військкомім у родичів.

- Чому Росія всіляко уникає зустрічі в нормандському форматі?

- Тому що її там будуть "жучити", як дитину після двійки в школі. Україна виконала практично все, про що домовилися в грудні 2019 го в Парижі глави держав нормандської четвірки. Росія ж не виконала практично нічого. Більш того - в той час, як ми відкрили два нових КПВВ (в Золоте-4 і Щастя, встановивши там банкомати, створивши центри надання адміністративних послуг), окупанти навіть ті пункти пропуску, що працювали раніше, заблокували. Пару разів на тиждень відкривають один з чотирьох КПВВ на Донеччині, в районі Новотроїцького. Так-сяк працює КПВВ "Станиця Луганська". Причому навіть вони - з величезними перепонами.

Тобто, ми в черговий раз показали, що можемо виконувати домовленості, а росіяни в черговий раз довели, що - ні. Тому так і уникає нової зустрічі.

- Українська сторона анонсує зміну Мінська як майданчика для переговорів. Як ставитесь до цього? Як реагуватиме Росія?

- Україна, як усі цивілізовані країни, не визнала підтасовані під Лукашенко вибори в Білорусі. І було лише питанням часу, коли ми піднімемо тему зміни місця переговорів по Донбасу. Тим більше після все більш явно антиукраїнської риторики з боку режиму Лукашенка. Поки зустрічі ТКГ проходять онлайн через пандемію. Але вона закінчиться - і потрібно буде зустрічатися наживо. На той час Мінськ уже не повинен бути майданчиком для переговорів, про що вже заявили і глава української делегації в ТКГ Леонід Кравчук, і віцепрем'єр, глава Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков. І заявили, як на мене, абсолютно вірно.

Зрозуміло, що Росія буде інформаційно хитати тему. Мовляв, Україна прагне покинути Мінський процес. Хоч зміна місця переговорів і формату переговорів - різні речі. Без сумніву, російські та проросійські пропагандисти почнуть заявляти, що саме офіційний Київ не хоче домовлятися про завершення війни. Допомагати РФ прокачувати цю тему будуть люди, які лобіюють її інтереси в Європарламенті. Італія, Словаччина, Австрія. Навіть Німеччина з Францією можуть під'єднатися. Тим важливіше нам, як я вже вказував, треба більш серйозно підходити до інформаційної складової. Не просто реагувати на російську пропаганду, а завдавати превентивних ударів, формувати свої меседжі, просувати їх.

Без сумніву це буде складний і цікавий рік, в тому числі в іграх на зовнішньополітичному полі. Політика - це чергування тиску та поступок. Хто які козирі будуть використовувати - передбачити складно. Але ми граємо з шулером, а отже - потрібно бути завжди готовими до всього.

"Путін хотів би" розібратися "з Україною. Але боїться програти": полковник Жданов знайшов пояснення діям Росії в останні тижні