Несвятий "Грааль" зі шлейфом Табачника: що насправді відбувається навколо скандальної забудови на Хрещатику - ч.1, історія питання

Черговий етап скандалу із забудовою Хрещатику, в результаті якої планується знищити історичний флігель садиби Бонадурера, набирає обертів. Забудовник ТОВ "Грааль" навіть зміг відбити атаку активістів щодо висотності будівлі, але з’ясувалося, що вона все-одно може порушувати встановлені норми. Адже у документах на будівлю вказано 34 метри, а забудова на Хрещатику дозволена не вище 26 метрів. Наштовхує на роздуми і незрозумілий співвласник ТОВ "Грааль", якого журналісти пов’язують з міністром-втікачем Дмитром Табачником, а також бекграунд ще одного співвласника компанії – Ігоря Ніконова.

"Телеграф" дослідив основні нюанси історії цього довгобуду, а також його перспективи в світлі скандалів з висотою забудови, знищенням історичної будівлі та специфікою власників фірми-забудовника.

У першій частині розповідаємо, чому виникла ідея перебудувати початок вулиці Хрещатик, звідки взявся забудовник ТОВ "Грааль", та як тривала боротьба за збереження історичної пам’ятки – флігелю Бонадурера.

Залишки історії

Після руйнування Хрещатику внаслідок підриву і пожежі під час Другої світової війни, на ньому та прилеглих вулицях залишилося не так вже й багато вцілілих будівель 19 сторіччя. Одна з них – флігель садиби швейцарського підприємця Бонадурера 1878 року (наразі його адреса Грушевського, 4-Б).

На думку фахівців, флігель становить історичну цінність, як приклад ранньої забудови, яких у цій зоні практично не збереглося. Також будівля є цінною з точки зору дослідження багатоетапної забудови Києва у дорадянські часи і у зв’язку з причетністю до її створення низки київських архітекторів.

Відразу після зведення будівля не використовувалася як житлова, та в радянські часи приміщення були переобладнані під квартири. У 1989 році в зв’язку з аварійністю будівлю почали розселяти. Через деякий час після цього вона ще виступала місцевим культурним осередком — у ній знаходилися майстерні художників, працювали творчі спілки. Поки новий власник не вирішив використати землю під флігелем для будівництва готелю і не довів будинок до зовсім непридатного стану.

З боку вулиці Хрещатик флігель Бонадурера перебував за фасадом будівель за адресами Хрещатик 1/2 (готель Дніпро), Хрещатик, 3 (наразі у напівзруйнованому стані), та Хрещатик, 5 (зараз знесена), де свого часу розміщувалася низка державних установ, ресторан "Столичний" і "бандитське" (як його називали деякі кияни), кафе "Крижинка".

Будівля за адресою Хрещатик, 5 — також була однією з небагатьох, що пережили руйнацію у роки Другої світової. Після відбудови Хрещатику вона виявилася незручно розташованою, оскільки виступала на тротуар і ускладнювала рух. Це було однією з причин, чому її врешті вирішили знести, а на її місці побудувати нову, більш сучасну. Зауважимо, що спершу про знесення сусідньої будівлі — по Грушевського, 4-Б, мова не йшла.

(Не) веселий конкурс

У 2003 на сцені з’явилося ТОВ "Грааль", яке "виграло" конкурс на залучення інвестора з реконструкції Європейської площі, що якраз і передбачала знесення будинку на Хрещатику, 5 та будівництво там нового архітектурного комплексу. Планувалося, що це буде готельний та офісний центр із великим підземним паркінгом.

У компанії "Грааль" на час "перемоги" в конкурсі працював Михайло Табачник, брат Дмитра Табачника, нині колаборанта і втікача, а, на той час — віце-прем’єра у першому уряді Януковича. Тому щодо чесності конкурсу є дуже великі сумніви.

Формально станом на 2003 рік сім’я Табачників відношення до власності у ТОВ "Грааль", начебто, не мала, та журналісти встановили, що за кулісами саме вони й могли бути справжніми власниками. Про це писав, зокрема, у своєму розслідуванні Ігор Луценко. Окрім того, за його даними, компанією ТОВ "Грааль" ще з 2002 року поставили керувати Ірину Окунєву, яка раніше очолювала інші фірми з орбіти Табачників. Пізніше дані про причетність Табачників знайшли підтвердження у публічних коментарях керівництва компанії та інших осіб.

Операція "нагодуй монстра"

Отримавши підряд на перебудову Європейської площі та початку вулиці Хрещатик, у ТОВ "Грааль" взялися за справу з розмахом. Спершу – зруйнували будинок по вул.Хрещатик, 5. А паралельно почали розробляти амбітні проекти забудови.

Більшість читачів напевно бачили ранні ескізи, де на початку Хрещатику свічкою височіє залізобетонний монстр майже на 50 поверхів — вищий за Лавру та взагалі від усіх будівель у центрі Києва. До речі, висоту будівлі у 160 (!) метрів у 2007 році погоджувала КМДА.

Для такої гігантської споруди потрібно було багато землі, тому не дивно, що у плани забудови "Грааля" потрапила не лише територія будинок №5 на Хрещатику, а й інші території, зокрема садиби Бонадурера по Грушевського 4-Б, якого спершу серед об’єктів реконструкції не було. Бетонних монстрів потрібно чимось годувати, а найкраще для цього, як відомо, підходять історичні будівлі.

Хоча будівля по Грушевського, 4-Б вже на той час перебувала в аварійному стані, а мешканці були відселені, квартири у ній ще формально належали низці киян. Тож аби реалізувати амбітні плани "Грааль" протягом 2006-09 років просто почав скуповувати у них цю нерухомість. Як писали журналісти, на папері людям платили, начебто, значні суми, а насправді віддавали копійки.

Схоже, що після цього забудовнику залишалася лише справа техніки – "вбити" будівлю остаточно, аби була картинка для громадськості і влади, що, мовляв, не лишається нічого, окрім її знесення. Так, власне, і сталося — як писав Ігор Луценко, на початку 2011 року в будівлі навмисне повиймали шибки в найлютіші морози аби прискорити її руйнування. До речі пожежу, яка згодом сталася у флігелі садиби Бонадурера, він також спрогнозував.

На захист пам’яті

Увесь час активісти намагались врятувати флігеля садиби Бонадурера від знищення. Досить активно у цьому напрямку виступали як окремі захисники історії Києва, так і об’єднання активістів, серед яких молодіжне творче об’єднання "Мистецька платформа", яке своїм перебуванням у приміщеннях будівлі перешкоджало її знесенню. У 2011 році "Мистецькою платформою" навіть був презентований проект реконструкції будинку та перетворення його на культурний центр.

Восени того ж 2011 року захисники будівлі були шоковані (в гарному сенсі) обнадійливою інформацією – управління культспадщини КМДА досить несподівано видало наказ, яким віднесло флігель Бонадурера до щойно виявлених об’єктів культурної спадщини. Та радість була передчасною – за кілька днів цей наказ було скасовано.

Активісти не полишали спроб врятувати флігель, і через департамент КМДА звернулися до Мінкульту, передавши відповідні документи, що підтверджували історичність будівлі. 15 жовтня 2014 року міністерство видало наказ №869, яким надало будівлі по Грушевського, 4-Б охоронний статус, як пам’ятці архітектури місцевого значення. Цей наказ і досі можна знайти у офіційній базі "Законодавство України".

Та забудовник подав до суду і домігся скасування пункту наказу, який стосується будівлі на Грушевського. Міністерство було змушене виконати судовий припис і видалити флігель по Грушевського 4-Б зі списку пам’яток.

Втім, з судовим рішенням про вилучення будівлі на Грушевського, 4-Б зі списку пам’яток є один цікавий момент. Як розповіли "Телеграфу" активісти Дмитро Перов та Олександр Дядюк – суд прийняв таке рішення виключно через порушення Мінкультом процедури оформлення документів. Це теоретично відкриває можливість знову внести флігель садиби Бонадурера до охоронного списку.

"Суд тоді не встановлював чи має будівля історичну цінність чи ні (це взагалі не справа суду), тому є шанс скласти цю документацію по новому і знову надати пам’яткоохоронного статусу", — пояснив Олександр Дядюк.

У 2019 році флігель садиби Бонадурера загорівся – активісти звинуватили у цьому забудовників, хоча доказів навмисного підпалу не було. У будівлі вигорів дах, тож з того часу перебувати у ній було практично неможливо.

Новий етап

У червні 2021 року Київрада прийняла рішення про передачу ТОВ "Грааль" земельної ділянки, де розташовувався флігель. Майже відразу після цього гучну і загрозливу акцію провели активісти Штабу оборони Києва, під час якої закликала врятувати будівлю, а в іншому випадку — пообіцяли неприємності і Київській владі, і забудовнику.

На той час у ТОВ "Грааль" вже зайшов його нинішній співвласник – Ігор Ніконов, також відомий як головний бенефіціар групи компаній "КАН". За його словами, ще у 2020 році він придбав частку компанії, що раніше належала Табачникам. Щоправда ім’я продавця не розголошували.

Ніконов відомий своїм досить обережним ставленням до ризикованих проектів, адже воліє репрезентувати себе "прогресивним" забудовником, і не дуже любить кейси, що шкодять такій репутації. Тож можна припустити, що він був цілковито впевнений – з проектом на Хрещатику проблем не матиме.

З початком великої війни у лютому 2022 року історія з будівництвом, начебто, дещо стихла. Та нещодавно журналісти виявили, що увесь цей час процес тривав – забудовник готував проектну і дозвільну документацію.

13 червня 2024 року Держінспекція архітектури та містобудування зареєструвала дозвіл на будівництво ТОВ "Грааль" офісно-готельного комплексу з апартаментами "Столичний". У дозволі, зокрема, зазначено місце забудови — м.Київ, вул.Хрещатик, 5, вул Хрещатик, 5 літ. "В", вул. Хрещатик, 7/9, вул. Грушевського, 4-Б у Печерському районі.

Після появи цього документа інтернетом стала ширитися скандальна інформація, щодо відновлення планів будівництва на Хрещатику хмарочосу висотою у 34 поверхи. Але забудовник вказав на помилку активістів – будівля насправді повинна мати 34 метри. Цікаво, що комунікацію у цьому питанні взяли на себе компанія KAN Developmet та особисто Ігор Ніконов.

Активісти своєю чергою знайшли документи, згідно з якими забудова Хрещатику обмежена 26 метрами. І продовжили закиди на адресу забудовника щодо руйнування історичної будівлі. Масла у вогонь підлила інформація, що Дмитро Табачник і досі може бути причетним до скандальної забудови.

Станом на зараз будівництво ще не почалося, будівля флігеля садиби Бонадурера стоїть повністю закинутою, з вибитими шибками. Навколо неї – залізний паркан, а поруч арки з боку вул.Грушевського, сидить охоронець.

У другій частині матеріалу читайте про те, які гучні скандали пов’язані з власниками фірми-забудовника ТОВ "Грааль", а також про перспективи збереження історичної пам’ятки — флігеля садиби Бонадурера, та й взагалі про можливість реалізації проекту у теперішньому вигляді.