Путін отримав подарунок, а Лукашенко виграв час - Ігар Тишкевіч

9 вересня пройшла зустріч президентів Росії і Білорусі. Для Путіна важлива була дата — оголосити про завершення довгострокової епопеї по інтеграції Білорусі перед виборами в Держдуму. Адже це — додаткові пара балів для "Єдиної Росії". Тим більше, що Путін розставив акценти — уряд змінювати не треба, все йде добре. Лукашенко це розумів, тому назвав цю зустріч передвиборчим подарунком Путіну.

Виходячи з цього, Лукашенко торгувався. Але і Путін вже не вірить йому на слово.

Якщо говорити про результати, то по стану на сьогодні обидві персони озвучили частину так званих інтеграційних пакетів.

РФ тисне на те, щоб контролювати переміщення товарів через білоруський кордон не фізично. Тобто, російських митників там не з’явиться. Про це Путін говорив як про пріоритет, як про прозору митну політику. Для Росії критично важливо — спільне транспортне сполучення. Білоруська залізниця, авіасполучення.

Також було озвучено питання спільного ринку газу. Стара мрія Газпрому — отримати доступ до газорозподільних мереж Білорусі. Тут Путін, схоже, досяг успіху або досягне.

Уніфікація непрямих податків — окрема тема, але вона важлива для РФ з точки зору тих же субсидій для свого бізнесу. Але це можливий удар по білоруським вільним економічним зонам. До того ж, небезпека для Білорусі — можливе створення наднаціонального органу, який буде стежити за цією самою уніфікацією. Тобто, Путін не вірить Лукашенку.

Але з іншого боку — в чому, скажімо так, викрутився Лукашенко.

Перше — остаточно знято на найближчий час питання єдиної валюти.

Друге — формально він отримав час. Ключовий ресурс для нього в даній ситуації — саме час. І якийсь час Росія не буде надмірно активно розхитувати ситуацію в Білорусі.

Третє — залишив зоною торгу частково зону військового співробітництва. Я очікував, що буде поставлена крапка у перебуванні двох російських військових об’єктів на території Білорусі. Мова про 43-й вузол зв’язку ВМФ Росії "Вилейка", який розташований в Мінській області. А також про радіолокаційну станцію під Ганцевичах, Брестська область.

За договором, вони законно перебувають в Білорусі до 1 червня 2021 року.

Але ні один, ні другий президент про це нічого не сказали. Значить, торг ще йде.

Виграв Лукашенко і в тому, що програма розтягнута в часі. Прямі договори — це коли всі зобов’язання настають відразу після певної дати. А дорожня карта — порядок дій, розтягнутий у часі. І судячи з усього, в даному випадку мова йде не про 12 місяців, а про більш тривалий термін.

Відповідно, Лукашенко розраховує провернути ту ж комбінацію, яку вже не раз здійснював з РФ — забалакати в процесі реалізації. Були вже програми, дорожні карти за загальним митним простором, по загальній валюті, по усій промисловій політиці, по об’єднанню підприємств і так далі.

В кожному окремому випадку Білорусь не говорила "ні", але успішно це забовтувала до моменту, поки все не ставало абсурдним.

Тому в даному випадку Лукашенко отримав ключовий ресурс, який називається час.