На тлі "замаху" на міністра Лещенка кейс "вагнерівців" засяяв новими фарбами - Ганна Ковальчук

Ну що, давайте про нашу недобиту аграрну жертву та непорочний замах більш розгорнуто.

1. Жарт, повторений двічі, завжди стає дурістю. Будучи реалізованою вдруге за квартал, сьогоднішня новина втрачає навіть крихти тієї правдоподібності, на яку, будучи першим, міг розраховувати кейс Шефіра.

2. Усі в аграрній тусовці знають, а тепер, друзі, знайте і ви, що у Романа Лещенка був затяжний конфлікт з американцем Куртом Джейкобом Гросансом, на якого він працював у 2017-2018 рр. і який заявив, що фермер-міністр привласнив собі 150-200 тис. господарських доларів.

Навіть винісши за дужки обґрунтованість цих претензій (хоча я в їхній справедливості анітрохи не сумніваюся), чи можуть нинішні звинувачення в замаху трактуватися як використання адмінресурсу та спроба розправитися з кредитором, представивши його як зловмисника? Безперечно.

3. До брифінгів треба готуватися та/або пити гарне заспокійливе. Нічого сороміцького в цьому немає, і вже краще, ніж те, що ми побачили.

Якщо мала місце спроба героїзації борця за аграрні реформи, вона провалилася.

Якщо хтось хотів показати всьому світу, що в українському Кабміні працює червоний, схлипуючий неврастеник, який запинається, — то так, ця мета досягнута.

Романе, почуйте мене, далі броду немає. Якщо до сьогодні ви були малозначні, то тепер виглядаєте смішним і — вже вибачте — не зовсім ментально здоровим.

4. Судячи з публічних та особистих коментарів людей різного статусу, ніхто в замах не повірив. Своєрідний рекорд одностайності.

5. Кейс "вагнерівців" засяяв новими фарбами. Мені тепер самій цікаво, що ж це треба було перебивати такою маячнею. Здається, злили якусь важливу спецоперацію, так? А хто саме, не нагадайте?

6. Коментарі формату «Ну тепер ми хоч знаємо, як прізвище міністра АПК», які переважають в інформпросторі — це те, з чого потрібно зробити правильні висновки про своє місце у харчовому ланцюжку.

7. Все це дуже смішно і по-зеленому безглуздо, але цю дитячу безвідповідальність накриває якась тінь. Її суть сформулювали дуже страшні і дуже спеціальні люди з-поміж тих, яких я воліла б не знати: звинувачення громадянина США в замаху на вбивство відразу після "вагнергейту" та заяв Путіна, що Штати переходять "червоні лінії" в Україні, не пройшло непоміченим і сприйнято дуже погано.

І цим спеціальним людям не доведеш, що немає ніякої узгодженої теорії змови. А є просто недалекі, випадкові кадри, котрі втілюють ефект Даннінга-Крюгера.