Якщо порівняти міграційну кризу з футбольним матчем, то поки що рахунок на користь Білорусі, але ініціативу Мінськ вже втратив - Ігар Тишкевіч

Політичний аналітик Ігар Тишкевич проаналізував, чого Білорусь хотіла досягти загостренням на польському кордоні.

Станом на сьогодні міграційна криза на кордонах Білорусі з Польщею та Литвою перебуває у стадії млявої ескалації. Сторони готові до якихось консультацій, але продовжують обмінюватися різкими заявами.

На даному етапі ключове питання – близько 3 тисяч осіб, які є найменш організованою групою з тих, що прилітали до Білорусі. Сторони шукають варіанти рішення.

Є позиції Білорусі, є позиція Німеччини. І є позиція Кремля, який грає на цьому полі та дуже зацікавлений у тому, щоб його запросили врегулювати проблему.

Є також позиція Польщі та Литви, які бачать, що намагаються домовитись без їхньої участі. Враховуючи, наскільки Вільнюс і Варшава вклалися у білоруську політичну кризу, дуже важливо, щоб вони були учасниками пошуку вирішення цієї кризи – міграційної.

Якщо говорити про прогноз, тактично, з точки зору наявної групи мігрантів, гадаю, до середини січня все вирішиться.

Якщо говорити про цілі – поставлені та досягнуті, то маємо наступний розклад.

Перша мета Білорусі полягала в тому, щоб сусідні держави зазнали певних фінансових витрат. Литовська республіка наводила дані, що перебування одного мігранта на її території коштує 30 євро на добу. Не думаю, що у Польщі чи Німеччині це дешевше. Крім того, відбувається посилення кордонів, зведення всіх цих парканів і стін, режим надзвичайного стану, зосередження більшої кількості прикордонників, залучення силовиків.

Все це коштує грошей. Все – прямі бюджетні витрати.

Друга мета – інформаційні удари. Литва та Польща, захищаючи свої кордони, змушені відійти від ціннісно-орієнтованої політики, зокрема в галузі прав людини. Це вже сьогодні. І Польщу, і Литву критикують навіть усередині ЄС. Цей факт активно у внутрішній пропаганді використовують Росія та Білорусь.

Третій ключовий фактор – використання даного механізму для договору щодо того, як співіснувати Білорусі та ЄС у майбутньому. Мінськ не залишає надії використати міграційну кризу як одну з тем на переговорах щодо співіснування з ЄС. Але ці консультації та переговори розпочнуться не раніше 2022 року, після референдуму щодо нової Конституції Білорусі.

Станом на сьогодні, якщо оцінювати контакти білоруських чиновників із чиновниками ЄС, то скоріше йде вироблення механізмом комунікації. Не те, ПРО ЩО ми говоримо, а то ЧЕРЕЗ КОГО ми говоримо і ЯКИМ ЧИНОМ.

Необхідно спробувати кілька каналів, якими можна донести свою позицію з упевненістю, що адресат її сприйме або хоча б почує. І мати змогу отримати відповідь.

Отже, всі останні консультації: і Меркель з Лукашенком, контакти на рівні МЗС Білорусі з Єврокомісією, контакти експертної спільноти, близької до білоруської влади – це лише вироблення механізмів, майданчиків, через які здійснюватиметься контактування.

Станом на сьогодні – якщо порівняти міграційну кризу з футбольним матчем, то поки що рахунок на користь Білорусі, але ініціативу Мінськ вже втратив.