Підсумок переговорів Байдена з Путіним невтішний для України - Віталій Бала

У вівторок, 7 грудня, відбулися чергові переговори між президентом США Джозефом Байденом та президентом РФ Володимиром Путіним.

Їхні результати, які з’явились у публічній площині, прихильники та опоненти української влади можуть (і будуть) трактувати по-своєму.

Чинна влада та її прихильники будуть говорити, що все добре, що США підтвердили підтримку територіальної цілісності України, не дали гарантій щодо не розширення НАТО на Схід. Що обіцяли (якщо буде російське вторгнення) запровадити жорсткі санкції, зупинити "Північний потік-2", надати Україні більше військової допомоги. Що позиція США узгоджена з європейськими партнерами, адже напередодні розмови з Путіним і одразу після Байден поговорив із керівниками Великої Британії, Німеччини, Франції, Італії. Загалом, начебто все добре.

Опоненти ж влади говоритимуть, що Україна остаточно стала об’єктом, а не суб’єктом міжнародних відносин. Що формула "нічого про Україну без України", яка діяла за попередньої влади, вже не працює. Що питання майбутнього України вирішуються без її участі. І це, зрозуміло, дуже погано. І що ми взагалі не знаємо, що там хтось кому пообіцяв.

Акцентуватимуть увагу, що з оборонного бюджету США зникли раніше заплановані санкції проти низки росіян, держборгу РФ, проти "Північного потоку-2".

На мою думку, висновки після переговорів Байдена та Путіна – невтішні для України.

У сухому залишку – серйозних проривів не сталося. Сторони сказали, що продовжать спілкування щодо ситуації в Україні. Швидше за лінією Нуланд (США) — Козак (РФ). І, знову ж таки, без представників України.

Це серйозна проблема для України. За підсумками переговорів Байдена з Путіним можна зробити висновок: чинна українська влада не змогла на міжнародній арені відстояти формулу "нічого про Україну без України".

Швидше за все, річ у невиконанні нашою владою певних зобов’язань перед колективним Заходом. А також у дивній поведінці по відношенню до країни-агресора.

Росія продовжує відкрито та гібридно діяти проти України. А глава нашої держави – Зеленський – постійно каже, що хоче зустрічатися з Путіним і про щось там домовлятися.

Така позиція української влади ставить наших західних партнерів у незручне становище. І було прийнято рішення: раз Україна хоче вирішувати у форматі віч-на-віч якісь питання з Росією, то і ми вчинимо так само.

Думаю, була й низка інших прорахунків української влади у зовнішній політиці. І це призвело до того, що наші партнери, насамперед США, Німеччина та Франція, були змушені вести таку політику. Яка більш відповідає їхнім національним інтересам, ніж нашим. Але це – real politic.

До того ж ми самі дали їм таку можливість.

Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.