Путін чітко вловив, на що реагують США, а особливо Європа - Микола Маломуж

Через тиждень після переговорів президента США Джо Байдена з президентом Росії Володимиром Путіним помічниця держсекретаря США з питань Європи та Євразії Карен Донфрід відвідує Київ та Москву.

Переговори Байдена та Путіна – це стратегічне позиціонування США (і НАТО загалом) та РФ. Але на вістрі цих подій перебуває Україна.

Основний тон задали президенти США та Росії тиждень тому. А зараз іде як формат розшифровки деяких позицій. І формування моделей узгодження цих позицій практично. Тож візит до Києва, а потім і до Москви Карен Донфрід слід розглядати саме в цьому ракурсі.

Одна з тем – Мінські угоди. Американські партнери хотіли б почути нашу позицію – більш конкретно та послідовно. Як ми готові представляти її на новому раунді переговорів, де можуть брати участь вже США. Або приєднавшись до нормандського формату (Україна, Росія, Німеччина, Франція), або поза ним – на рівні РФ, Україна, США. Відповідні моделі допрацьовуються.

Важливо, щоб була послідовна позиція щодо інтересів України. А не сценарій Російської Федерації. Остання займає жорстку позицію, далі продавлюватиме своє бачення. Особливо політичну частину «Мінська», що дозволить їй і надалі контролювати ОРДЛО – політично, економічно і таке інше. Поглиблюючи інтеграцію у свій простір. Важливий момент – «лідери» так званих «ДНР» та «ЛНР» Пушилін та Пасічник є вже не лише громадянами РФ, а й членами партії «Єдина Росія».

Почувши позицію української сторони, Карен Донфрід намагатиметься донести до РФ відповідні пропозиції та можливі компроміси. Але сумнівно, що Путін та його команда на це підуть. Тут потрібні дуже серйозні аргументи.

Наразі Росія не тільки продавлює виконання Мінських угод у своєму трактуванні, а й вимагає юридично завірених гарантій не розповсюдження НАТО на Схід.

Цю позицію Путін відстоює з моменту приходу до влади. Особливо завзято останнім часом. Раніше він говорив про це на неофіційних зустрічах. Я навіть сам брав участь у переговорах, де Путін наголосив на таких жорстких позиціях. А зараз він про це говорить гучно, публічно. Десь навіть ультимативно. Під час спілкування із представниками США, ЄС, НАТО, третіх країн.

Причому Кремль вимагає не просто приводу для можливого зняття напруги в Україні, зокрема на Донбасі, вийшовши на якісь рішення в рамках Мінських угод. Акценти робляться на тому, що не розширення НАТО на Схід є важливим (в трактуванні керівництва РФ) у ракурсі глобальної стабільності. У Європі, у світі.

Путін чітко вловив, на що реагують США, особливо Європа – на військові дії РФ, навіть просто на загрозу таких дій. Тому відбувається нарощування озброєння. Тому звучать дуже жорсткі заяви, навіть озвучується ризик ядерної конфронтації. І, звичайно, реальніші загрози – безпосередньо Україні, з можливим військовим сценарієм. І Європі — щодо розміщення ракет середньої та малої дальності на західних кордонах РФ. Про що вже заявили на рівні російського МЗС. Мовляв, якщо не буде гарантій щодо НАТО, ці ракети з дальністю польоту від 500 до кількох тисяч кілометрів незабаром з’являться у безпосередній близькості від кордонів ЄС.

Путін розуміє, що європейці цього дуже бояться. І що американці також стривожені. А тому й надалі діятиме дуже жорстко. Думаю, помічник держсекретаря США під час спілкування з представниками МЗС РФ та Адміністрації президента вкотре почує вимоги щодо юридичного запевнення нерозповсюдження НАТО на Схід. Плюс – гарантії не розміщення іноземних військових засобів та військових контингентів на території України. З погрозами у вигляді розміщення ракет на західних кордонах Росії: біля України, на території Білорусі поблизу країн Балтії.

Представники США намагатимуться знайти компроміс із РФ, але це буде складно під впливом загроз у вигляді дуже небезпечних форматів конфронтації.