Реальну владу у Казахстані отримав Путін. "Російський світ" переміг - Сергій Фурса

Поки українці раділи Майдану в Казахстані, там оприлюднили вимоги (дешеві тарифи, безкоштовні путівки та скасування вакцинації) та виявилося, що "майдан" перетворюється на типовий антимайдан. З погромами та мародерством. А противники щеплень показали, з яких інформаційних смітників харчувалися ті, хто писав ці вимоги. Та й самі ці інформаційні смітники першими почали розкручувати протести, привіт російським телеграм каналам. Ой недаремно СБУ намагається зачистити цю клоаку і недаремно закриття кожного такого кубла призводить до вибуху гніву в ресурсах російського світу, що залишилися.

Поки українці раділи, що в Казахстані спалахнула заграва свободи і Путін знову отримає по голові, сам Путін разом із Токаєвим провели блискучий бліцкриг проти Назарбаєва. В результаті на чолі Казахстану реальну владу отримав Путін і тепер його вічний посіпака Токаєв, який прийшов до реальної влади на російських багнетах, а Назарбаєв, який думав, що створив незалежну не від кого держава змушений був відлітати. Розслабився, мабуть. Втратив хватку. Отакі вони, палацові перевороти в азійських деспотіях. Коли за владу доводиться платити здаванням суверенітету. Втім, про це може розповісти Лукашенко.

Поки що українці та Захід переживали про те, що Путін рушить на Захід, Росія зміцнила позиції СРСР на Сході. Приструнивши Казахстан за кілька днів. І показавши всім навколо, що буде, якщо надумають грати в незалежну гру.

Ось так, однією рукою організувавши протести та направивши їх проти Назарбаєва, іншою знайшли свого Януковича і швидко ввели війська.

А українці мають зрозуміти, що Азія – це не Європа. І Майдан там не може бути нашим правильним демократичним святом. Навіть якщо для нього є причини. А ось Антимайдан скрізь однаковий.

А у Путіна тепер є його ручний радянський союз і два диктатори на побігеньках, Лукашенко та Токаєв.

Ще недавно Казахстан грав у свою гру, там здавалося продовжувати правити залізною рукою Назарбаєв, який контролював і силовиків і уряд, а сам Казахстан дозволяв собі небачену зухвалість — дублювати російські вивіски латиницею. Викликаючи вибух гніву у російських політиків, які відчувають, що російський світ може втратити Казахстан. Тепер не буде. Це можна сказати вже точно. За якісь три-чотири дні, поки весь світ ще не відійшов від святкування, вдалося перевернути на 180 градусів.

Путін виграв. Назарбаєв утік. Ердоган програв. Тюркський світ, що він так старанно вибудовував, і найважливішим елементом якого мав би стати історично тюркський Казахстан, програв російського світу. І недаремно головою інтервенції став Пашинян, який хоч так зміг помститися Ердогану за Нагірний Карабах, очоливши армію ОДКБ, а де факто армію Путіна. Ще раз показавши, навіщо створювали це саме ОДКБ.

А українцям не варто чекати на казахстанське вугілля. Він тепер в одній упряжці з газом від Газпрому. Хоча, може, тепер у нас буде ще більше Байрактарів. І не варто шукати боротьби за свободу там, де її немає. Навіть якщо у казахстанських степах і багато років провів Тарас Шевченко. Це Середня Азія. З іншими цінностями. А якщо якісь міські інтелігенти Алма-Ати й вирішили, що вони близькі до Європи, їм наочно показали погроми та мародерство, що з ними буде без допомоги Путіна. Показали це жителям Воронежа та Самари, Хабаровська та Москви…