З чудового зручного банку держава за кілька років зробила г*вно - Артур Оруджалієв

"Ми такі долари не приймаємо", — сказала мені вчора менеджер VIP- відділення в ПриватБанк, коли я хотів внести готівку на картку.

"Такі" — це які не вийшли вчора з-під друкарської машинки у ФРС, я так розумію. В якихось не підійшов рік, у якихось вигляд.

На запитання, що ж у такому разі робити такому цінному для них VIP-клієнту (їх термінологія, вибачте) мені порекомендували звернутися до конкурентів — то в Райффайзен чи ще кудись.

Раніше все було навпаки. Будь-які долари від яких відмовлялися ліниві та неповороткі філії європейських банків із задоволенням приймав Приват. Тому що відмовлятися від доларів це, м’яко кажучи, дуже дивно.

До речі. Найкращий клієнтський досвід у Приваті у мене був у 2015 році. Тоді банківський курс стрибав і добряче відірвався від реального. Мені потрібно було купити гривні, але робити це дешевше за ринок я не планував. Мені тоді зателефонувала менеджер і сказала, що іншому клієнту якраз треба було купити долари. А тоді, якщо пам’ятаєте, ще й інші обмеження із покупкою були. Загалом, нас з ним звели і ми просто у відділенні зробили обмін повз касу. Банк на цьому нічого не заробив, але два клієнти були задоволені.

Хоча ні. Ось другий найкращий. Не пам’ятаю вже в якому році в Таїланді на острові Самуї закінчувалася карта. Я написав менеджеру і через 48 годин (пройшло менш як 2 доби точно) DHL мені доставив новий іменний пластик. Я досі не розумію, як вони це зробили, але досі пам’ятаю і ціную.

Висновків не буде. Це просто спостереження за тим, як із чудового зручного банку держава за кілька років зробила г*вно.