Історія з російським вторгненням в Україну увійде в історію як грандіозна містифікація - Денис Попович

ЛЮТИЙ ВЖЕ НА ДВОРІ, А ВТОРГНЕННЯ ВСЕ НЕМАЄ

Історія з широкомасштабним російським вторгненням в Україну зразка 2021-2022 року увійде в історію як грандіозна містифікація. Вона вже далеко переплюнула знамениту радіопостановку Орсона Уеллса 1938 про вторгнення марсіан до Нью-Йорка.

1. Наприкінці жовтня минулого року американські ЗМІ почали розганяти інформацію про підготовку великого вторгнення російських військ на територію України. Ця інформація подавалася в авторитетних ЗМІ, але завжди з посиланням на деякі "джерела", без будь-якої авторизації.

2. Єдиною авторизованою особою став глава ГУР Кирило Буданов, який дав інтерв’ю, що леденить душу, в якому застерігав про початок великої війни вже в другій половині січня 2022 року. Карта розташування частин вторгнення, наведена як доказ, говорила швидше про скорочення чисельності ворожих військ, ніж їх збільшення.

Станом на 1.02.2022 початок активних бойових дій не фіксується.

Загалом українська сторона досить мляво підтримала цей флеш-моб, розуміючи факт натягування сови на глобус.

3. Тоді було включено важку артилерію — численні карти вторгнення, апокаліптичні прогнози, відосики про перекидання військ, супутникові знімки, незалежні розслідування тощо.

4. Навіщо це все? Так, дуже просто. Байдену до смерті набрид "український кейс", тому потрібно було розіграти війну, щоб голосно в ній перемогти, зрівняти рахунок за злитий талібам Афганістан і заразом продати виконання Мінських угод. Тоді українські тубільці могли б варитись самі у власному соку, майданити, скидати Зеленського, щільно спілкуючись при цьому з російськими "братами". Яка справа Заходу, що переміг, до тубільних розбірок?

5. Але тут російський "брат" вирішив підтримати флеш-моб, включившись у спектакль із витонченістю п’яного тракториста, що розмахує півтораметровим карданним валом. Кремль оголосив Заходу ультиматум, зажадав від НАТО "збирати манатки" та провалювати за кордони 1997 року. А для більшої важливості цілком неілюзорно рушив війська до українських кордонів, позначаючи можливість обіцяної військово-технічної відповіді.

Легенда почала жити своїм життям, стрімко вибиваючись за проектні рамки, ніби набрякле тісто з каструлі.

6. Злякавшись півтораметрового кардана до рук російського тракториста, країни Східної Європи стали дибки. НАТО повстав від летаргічного сну, навідріз відмовився напувати російського механізатора дармовою горілкою і попросив його самого забиратися за межі 1997 року. Усі почали ловити свою рибку у каламутній воді. Британія згадала часи Королеви Вікторії і почала збивати паралельні альянси з України, Польщі і можливо Туреччини.

Туреччина теж виявилася не проти повернутися до благословенних часів султана Сулеймана (Ердогана) на новому витку історії.

Україна приростає новою зброєю, яку вона ніколи б не побачила за інших обставин. І потік зброї не вичерпується і не вичерпається, тому що Байдену потрібно підтримувати жах.

7. Щоправда, підтримувати жах виходить дедалі важче. П’яний російський тракторист протверезів і зрозумів, що розмахуючи півтораметровим карданним валом, досяг прямо протилежного ефекту і треба тепер і честь знати.

А Зеленський зрозумів, що протитанкові ракети на хліб не намажеш, економіка летить до біса і треба б цю пургу закінчувати.

Але Байден не може закінчити завірюху, тому що попіл Афганістану все ще стукає в американські серця. А країни Східної Європи все ще бояться російського мужика та його карданного валу та вимагають від Байдена терміново надіслати до чоловіка санітарів.

А російський чоловік боїться санітарів. Він і радий би забратися до себе у двір, але там у дворі бігають на ланцюги вигодовані ним же місцеві пропагандони. Вони злісно гавкають, намагаються вхопити господаря за штанину, вимагаючи від нього знову напитися вщент і влаштувати, нарешті, мордобій на селі.

А Британія мріє часом Королеви Вікторії.

А Ердогану потрібне Величне століття і якась українська Роксолана…

І паровоз уперед летить, а як його зупинити, тепер х*р зрозумієш. Адже на дворі вже 1 лютого і воювати ніхто не збирався.